Втрата права на користування житловим приміщенням

Кожен має право на житло - говорить стаття 47 Конституції України. Держава створює умови, за яких кожен може побудувати, купити, або взяти в оренду житло.

Так, настільки декларативні норми, втім, вплинули на порядок користування житловим фондом: наприклад, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Водночас Житловий кодекс УРСР (далі - «ЖКП»), регламентуючи це право, вказав, що членами сім'ї є дружина (чоловік), їхні діти, батьки та інші особи, які з ними проживають і ведуть спільне господарство.

Таким чином, згідно зі статтею 405 Цивільного кодексу України (далі - «ЦКУ»), статтями 64, 156 ЖКП - такі особи користуються житловим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їхньому заселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Водночас припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. Можуть вселятся і інші особи - за погодженням власника, співвласника і / або членів його сім'ї (ч.2 ст.156, ч.1 ст.65 ЖКУ, абз.1 пп.4 п.18 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» від 2 березня 2016 № 207, далі також - ПКМУ №207).

Кількість зареєстрованих осіб у житловому приміщенні так чи інакше впливає на умови проживання в ньому - наприклад, на право отримувати деякі субсидії (житлові субсидії), на оплату комунальних послуг та послуг з утримання будинку. Зареєстровані особи в житловому приміщенні, є одним з негласних факторів, через які новий покупець може відмовитися від такої покупки.

З цієї та з інших причин - у власників і співвласників житла часто виникають питання про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням такої особи, яка за власним бажанням не хоче зніматися з реєстрації.

Разом з правом на житло, Конституція в статті 41, наказує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Так як же співвідносяться ці два права - право на житло і право на власність в аспекті користування житловим приміщенням - розглянемо нижче. Також, вважаємо за необхідне додатково уточнити різницю між вимогами про "виселення" і про "визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням".

Аналізуйте судовий акт: Хоча придбана у шлюбі квартира була записана лише на чоловіка, він не зміг виселити прописану у ній колишню дружину, яка при цьому у цій квартирі і НЕ проживала (ВС/КЦС від 28 лютого 2018р. у справі № 647/1683/15-ц)

Зміст:

• У яких випадках людина може бути визнаною такою, що втратила право на користування житлом?
• Хто не може втратити право на користування житлом?

У яких випадках людина може бути визнаною такою, що втратила право на користування житлом?

Нагадаємо, що житлом, відповідно до статті 379 ЦКУ вважається квартира, житловий будинок, або інше житлове приміщення, якщо вони призначені і придатні для постійного або тимчасового проживання в них. ЖКП (ст.4) визначає, що до житлового фонду входять - державний житловий фонд, громадський житловий фонд, фонд житлово-будівельних кооперативів, приватний житловий фонд, житловий фонд соціального призначення.

Законодавець декларує право власника, або законного користувача житлового приміщення (квартири, будинку) - захищати свої майнові права на таке, що належить, або перебуває в їхньому користуванні житло (Глава 29 ЦКУ, в сукупності зі статтею 396 ЦКУ). Одним із засобів захисту, відповідно до статті 391 ЦКУ - є право таких осіб вимагати усунення перешкод у здійсненні ними права користування та/або розпорядження своїм майном. Усунення таких перешкод в нашому випадку можливе шляхом визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням таких осіб - ч. 2 ст. 405 ЦКУ та ч.2 ст.107 ЖКУ). Зверніть увагу, положення ч. 2 ст. 107 ЖКУ стосується виключно наймача житла і членів його сім'ї, а не власника житла і його сім'ї - тому зосередимося більше на ч.2 ст. 405 ЦКУ, яка регулює приватний житловий фонд.

Згідно ч.2 ст. 405 ЦКУ - член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.