Все про почеркознавчу експертизу

Предмет судово-почеркознавчої експертизи – це встановлення фактів (фактичних даних) відповідно до потреб судової та слідчої практики експертом-почеркознавцем у межах його компетенції на основі відповідної методики.

Читайте статтю: Експертиза по-новому: складно та з незручностями

Основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису. За задачами, що ставляться перед судово-почеркознавчою експертизою, останні поділяються на три класи:

· – ідентифікаційні, спрямовані на встановлення конкретного виконавця досліджуваного рукопису або факту виконання двох і більше рукописів чи різних їх фрагментів однією особою;

· – діагностичні, спрямовані на встановлення умов, стану виконавця, обстановки виконання досліджуваного рукопису;

· – класифікаційні, спрямовані на встановлення належності виконавця рукопису до певної групи осіб за статтю, віком, іншими соціально-демографічними характеристиками.

Найбільш поширеними у судово-почеркознавчій експертизі є ідентифікаційні завдання – встановлення конкретного виконавця рукописного тексту, підпису. В зв'язку з цим судове почеркознавство тривалий час розвивалося і формувалося як теорія судово-почеркознавчої ідентифікації. Пізніше стали формуватися й інші його напрями. Подальша диференціація завдань у межах класів проводиться за ступенем спільності і має свої особливості. Ідентифікаційні завдання поділяються виходячи із систематизації об'єктів дослідження, умов їх виконання, подібності (або її відсутності) почерків виконавця рукопису та підозрюваних осіб, наявності або відсутності ймовірних виконавців декількох рукописних об'єктів.

Діагностичні завдання утворюють ієрархічну систему завдань, пов'язаних із встановленням наявності або відсутності незвичності письма; а також встановленням: природи незвичності виконання рукопису (природна, не пов'язана з навмисним викривленням почерку, або штучна, пов'язана з навмисним викривленням почерку); визначення виду природної незвичності (постійна, тимчасова); групи природної незвичності (внутрішні, зовнішні збиваючі фактори); конкретних причин природної незвичності; видів штучної незвичності (викривлення почерку з метою маскування, наслідування почерку іншої особи); конкретних способів викривлення почерку й наслідування. Кожне з цих завдань може бути самостійним, тобто поставленим у питанні, що подається на вирішення експерту, або ж проміжним. У судовому почеркознавстві до причин, що впливають на зміну почерку, відносять такі: змінена поза під час написання, незвичне тримання приладу для письма, незвичний матеріал чи інші умови письма; різноманітні травми рук, органів зору; порушення психічного і фізичного стану особи (хвилювання, переляк, втома тощо); різноманітні психічні захворювання; виконання рукопису лівою рукою за звичного письма правою; виконання рукопису особливим чином (з незвичним темпом, надзвичайно старанно чи поспіхом, з наслідуванням почерку іншої особи, з наслідуванням друкованому чи спеціальному шрифту тощо). У діагностичних почеркознавчих дослідженнях безпосереднім об'єктом вивчення є почерк, за яким можна визначити фізичні, індивідуальні якості особи, різний стан людини при виконанні рукопису. Найчастіше слідчих і суд цікавить встановлення фактів навмисного викривлення почерку з метою маскування, наслідування, виконання рукопису в незвичайному стані (алкогольного чи наркотичного сп'яніння), виконання рукопису в незвичній обстановці.

Усі ці завдання діагностичних досліджень спрямовані на звуження кола осіб, що можуть бути визначені як ймовірні виконавці тексту, і тим самим полегшення завдання з розшуку конкретного виконавця рукопису.

Зважаючи на фактори, що впливають на формування письмово- рухових навичок і особливостей прояву їх у почерку, встановлюють низку завдань діагностико-класифікаційних почеркознавчих досліджень, які стосуються здебільшого визначення: загальнофізичних якостей людини (статі, віку, будови тіла); індивідуальних якостей особи (типу вищої нервової діяльності, особливостей характеру, темпераменту); психофізіологічних і патологічних станів особи на час виконання рукопису (сильне душевне збудження, фізична втома, тривала дія низької температури, сп'яніння, наявність психічних, тяжких загальнофізичних хвороб тощо); соціально-демографічних даних про особу (місце проживання, рівень освіти); різних навичок особи (професійних, стенографічних, навичок креслення). Такі експертні дослідження, як і суто діагностичні, дозволяють звузити коло осіб – ймовірних виконавців тексту, тобто встановити групову належність.

ТЕМА: ВГСУ: Про деякі питання, пов'язані зі строками проведення судових експертиз (Лист Вищого господарського суду України № 01-8/348)