Законом не передбачено зазначення у договорі про надання правової допомоги відомостей про справу, у межах якої адвокат має намір здійснювати представництво (ВС/КЦС у справі № 264/6635/18 від 15.06.2020)

Фабула судового акту: Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, які підтверджують право на надання правової допмоги клієнту є договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (ст. 26 Закону).

При цьому адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги на підставі якого вже й оформлюється ордер, складається довіреність тощо.

При цьому згідно ст. 14 Правил адвокатської етики договір про надання правової допомоги – договір, за яким одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язується надавати правову допомогу іншій стороні договору (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов’язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, у випадку, якщо така оплата передбачена договором. До договору про надання правової допомоги також застосовуються загальні положення цивільного законодавства про договір.

Отже із наведеного випливає, що ані законом ані нормативно-правовим актом органу адвокатського самоврядування не визначено, які ж саме дані мають бути вказані у такому договору.

У даній справі заявником у справі про видачу обмежувального припису, яка була не згідна із рішеннями із рішеннями судів про відмову у задоволенні її заяви до Касаційного цивільного суду було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано, зокрема, тим, що cправу розглянуто за відсутність представника заявника та за участю представника кривдника, який не мав повноважень на представництво у суді, оскільки ордер на представництво видано на підставі договору, укладеного до подання до суду заяви при видачу обмежувального, тобто такий договір, на переконання заявника, укладено на представництво інтересів у іншій цивільній справі.

Однак, Касаційним цивільним судом вказані доводи було визнано необґрунтованими та відхилено.

Мотивуючи таке рішення КЦС послався на те, що за нормами ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Отже, правилами зазначеної статті визначено, що повноваження адвоката як представника сторони у справі може бути підтверджено як ордером, так і договором про надання правової допомоги.

Таким чином посилання заявника, що договір про надання правової допомоги укладено до подання до суду заяви про видачу обмежувального припису, а отже такий укладено для представництва інтересів кривдника у іншій справі, не мають правового значення для вирішення цієї справи, оскільки Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не вимагає зазначення у такому правочині відомостей про справу, у межах якої адвокат має намір здійснювати представництво інтересів особи.

Аналізуйте судовий акт: Надання правової допомоги адвокатом без укладення договору в письмовій формі, зокрема лише на підставі довіреності, не допускається (ВС/ВП № 817/66/16)