Посилання на конкретну фізичну особу у контексті зв'язку зі злочином, кримінальним провадженням чи його розслідуванням можливо лише у випадку, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного (ВС/КЦС, № 484/2781/19-ц)

Фабула судового акту: При вирішенні справ про захист честі, гідності та ділової репутації суди як правило оперують поняттями достовірності тієї чи іншої інформації, яка на думку позивача спричиняє шкоду особі щодо якої її розповсюджено, а також поняттю «оціночності» тих чи інших суджень та тверджень з боку відповідача.

У даній справі депутат міської ради звернувся із позовом до іншого депутата зі своєї ж фракції із позовом про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди мотивуючи свої вимоги тим, що на засіданні бюро парторганізації відповідач у своєму виступі поширив інформацію, що він здійснив замах на його життя з власною помстою у зв`язку із викриттям корупційних діянь у засобах масової інформації.

Суд першої інстанції з яким погодився і апеляційний суд позов задовольнив. Приймаючи таке рішення суди послались на те, що висловлювання відповідача щодо дій позивача, які за диспозицією статті 129 КК України є кримінальним правопорушенням, за відсутності факту скоєння такого правопорушення позивачем необхідно вважати саме твердженнями, а не оцінюючими судженнями.

Відповідачем на вказані рішення було подано касаційну скаргу, яку КЦС залишив без задоволення, а рішення судів попередніх інстанції – без зміни.

Мотивуючи таке рішення КЦС послався на те, що за положеннями ч.2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

З сукупності норм ст. 62 Конституції України та ст. 17 Кримінального процесуального кодексу випливає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Отже вирок суду є єдиним процесуальним документом, що встановлює винуватість.

Отже у даному випадку висловлювання відповідача щодо дій позивача є такими, що можуть бути перевірені на предмет їх правдивості, оскільки дії, про які заявляє останній, підпадають під ознаки кримінально-караного діяння, що у свою чергу виключає віднесення його слів щодо діяльності позивача до оціночних суджень чи критичних зауважень про його діяльність, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про задоволення позову.

відсутні правові підстави стверджувати, що особа, яка не перебуває в статусі підозрюваного чи в іншому із зазначених вище процесуальних статусів, має відношення до вчинення злочину, який розслідується. Відповідно до положень КПК України здійснюється досудове розслідування злочинів (статті 215, 216, 246, 294 КПК України), а про початок здійснення чи наявність кримінального провадження стосовно конкретної особи можливо стверджувати виключно у випадку наявності підозрюваних у таких провадженнях.

Таким чином, посилання на конкретну фізичну особу у контексті її зв`язку зі злочином, кримінальним провадженням чи його розслідуванням можливо лише у випадку, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного.

Проте, у матеріалах справи міститься довідка органу досудового розслідування про те, що згідно з яким у останнього відносно позивача відсутні відкриті кримінальні провадження, розповсюджені відповідачем дані є недостовірними.