Тривала протиправна поведінка потерпілого стосовно винної особи при вчиненні насильницького злочину має бути врахована при призначенні покарання (ВС/ККС № 234/10174/16-к від 20.11.2018)

Фабула судового акту: Частиною 1 статті 65 Кримінального кодексу України визначено загальні засади призначення покарання, а саме те, що суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

При цьому слід зауважити, що на відміну від переліку покарань, які обтяжують покарання, який визначено ст. 67 КК України, перелік покарань, які покарання пом’якшують не є вичерпним та може бути розширеним на розсуд суду.

У даній справі жінку засуджено за навмисне вбивство свого співмешканця, яке було вчинено нею на ґрунті постійних сварок з останнім.

За цей злочин обвинувачену вироком місцевого суду ,яким погодився і апеляційний суд, засуджено до 8 років позбавлення волі.

На такі рішення засудженою було подано касаційну скаргу згідно якої остання просила скасувати судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції оскільки її дії за ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковані невірно у зв'язку з відсутністю умислу на умисне вбивство, оскільки вона захищалась від протиправних дій потерпілого, який систематично бив її та водночас просила пом’якшити призначене покарання.

З доводами щодо несправедливості покарання Касаційний кримінальний суд погодився та вказав наступне.

Строк покарання суд першої інстанції призначив без врахування даних про особу засудженої, а також без врахування конкретних обставин, які стали причиною вчинення нею кримінального правопорушення, а саме те, що потерпілий постійно застосовував до неї насильство протягом тривалого часу, бив її, що підтверджується доказами по справі, зокрема, вироком суду, згідно якого потерпілий засуджений був за спричинення засудженій тілесних ушкоджень середньої тяжкості та відбував покарання у виді позбавлення волі реально.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

За змістом ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Під час касаційного розгляду засуджена, визнаючи вину у вчиненому нею злочині, щиро розкаялась та просила їй пом'якшити покарання з врахуванням конкретних обставин справи та протиправною поведінкою потерпілого, а тому до неї можуть бути застосовані положення ст. 69 КК України та призначене покарання нижче ніж передбачене законом.

Анаілзуйте судовий акт: Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці ПРИНЦИПОВОГО характеру (ВС/ККС № 756/4830/17-к від 09.20.2018)