Фабула судового акту: Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 135 КК України кримінально караним є завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.
У даній справі особу засуджено за ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України. З таким рішенням погодився і апеляційний суд.
На такі рішення захисником засудженого подано касаційну скаргу з мотивів того, що засудженого визнано винним на підставі недопустимих доказів. Сторона захисту наполягала на тому, що очевидцем вчинення вказаних злочинів була інша особа, яка як в момент вчинення ДТП так і після цього перебувала в салону автомобіля винної особа та під час керування яким останньою було вчинено злочин.
При цьому вказаного свідка було засуджено за ст. 396 КК України за приховування злочину, а саме ДТП.
Тому на думку захисту вказаний свідок скоїв аналогічний з засудженим злочин проте його притягнуто до відповідальності за інший злочин і у зв’язку із цим його показання не можуть бути визнані допустимими.
Оцінюючи вказані доводи ККС з ними не погодився та вказав, що в основу вироку суд обґрунтовано поклав показання самого засудженого про обставини дорожньо-транспортної пригоди,показання, письмові матеріали справи, а також інші докази, зміст яких детально відображений у вироку.
При цьому протиправні дії, а саме злочини передбачені ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, вчинені водієм засудженим, оскільки свідок особисто не керував автомобілем, не порушував правил безпеки дорожнього руху як особа, яка керувала транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, наїзд на малолітнього пішохода він не вчиняв, та своїми діями потерпілого в небезпечний для життя стан не ставив.
Тобто, свідок був очевидцем вчинення злочинів, а тому в судовому засіданні він допитаний в якості свідка і його показання є допустимим доказом, окрім цього його притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 396 КК України за обвинувальним актом у іншому кримінальному провадженні.
Виходячи із наведеного підстави для визнання показань вказаного свідка недопустимими відсутні.
Аналізуйте судовий акт: ВС/ККС: Принцип «Non bis in idem» може застосовуватись лише у разі притягнення особи за правопорушення з ідентичними наслідками (ВС/ККС № 493/1096/15-к від 02.10.2018)
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстCopyright © 2014-2026 «Протокол». Всі права захищені.