При вчиненні вбивства з корисливих мотивів не має значення одержання винним вигоди, яку він бажав одержати внаслідок убивства, та час коли виник корисливий мотив до початку чи під час вчинення цього злочину (ВС/ККС № 210/2789/15-к від 04.04.2019)

Фабула судового акту: У даній справі особу засуджено за ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 357 КК України.

Відповідно до вироку суду винна особа під час спільного вживання спиртних напоїв з потерпілим вчинила напад на останнього з метою заволодіння його майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, під час якого завдав один удар рукою в обличчя потерпілого та у подальшому завдав останньому ще не менше 5 ударів ногами в ділянки голови і тулубу. Подолавши таким чином волю потерпілого до опору засуджений заволодів належними потерпілому речами, грошима та банківськими картками.

Після такого заволодіння засуджений почав вимагати повідомити вірний пін-код від карток картки шляхом застосування небезпечного для життя та здоров'я потерпілого насильства, завдавши потерпілому удари руками та ногами в різні частини тіла, а потім клинком складного ножа, який носив при собі – не менше 2 ударів в шию.

У подальшому засуджений діючи з корисливих мотивів, з умислом на заподіяння смерті потерпілому, який виник раптово під час розбійного нападу, фрагментом цегли зі значною силою завдав потерпілому удари в ділянку голови, а потім каменем завдавав йому удари в ділянку голови до тих пір, доки потерпілий не помер на місці злочину від отриманих ушкоджень, не сумісних з життям.

Суд апеляційної інстанції з такою кваліфікацією злочинних дій погодився.

Не погоджуючись з такими рішеннями судів захисник засудженого оскаржив їх у касаційному порядку мотивуючи свої доводи тим, що умисел на вбивство потерпілого у засудженого виник після фактично завершеного розбійного нападу з метою заволодіння майном, а тому його дії підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 357 КК України.

Проте вказані доводи Касаційний кримінальний суд лишив без задоволення.

На думку ККС учинене з корисливих мотивів умисне вбивство кваліфікується в разі, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв'язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов'язків або досягти іншої матеріальної вигоди. При цьому не має значення, чи одержав винний ту вигоду, яку бажав одержати внаслідок убивства, а також, коли виник корисливий мотив до початку чи під час вчинення цього злочину. У разі вчинення умисного вбивства під час розбійного нападу, дії винного кваліфікуються за п. 6 ч. 2 ст.115 КК України і статтею, якою передбачено відповідальність за злочинне заволодіння майном, тобто ч. 4 ст.187 КК України.

Відповідно до матеріалів справи засуджений не заперечував вчинення нападу на потерпілого з метою заволодіння його майном із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я останнього і заподіянням йому тяжких тілесних ушкоджень. Пояснення засудженого щодо заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень та заволодіння його майном підтвердив свідок, який був очевидцем події.

Водночас фактичні обставини справи свідчать про те, що саме під час вчинення розбою у винної особи виник умисел на вбивство потерпілого, який намагався перешкодити засудженому заволодіти належними йому грошовими коштами шляхом зняття готівки з банківських карток. Отже, мотивом позбавлення життя потерпілого, який виник саме під час розбійного нападу, а не після нього, було бажання засудженого отримати матеріальні блага для себе, тому його дії за ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115 КК України кваліфіковані правильно як ідеальна сукупність злочинів.

Аналізуйте судовий акт: Навіть якщо удари одного із злочинців і не були смертельні, він є співвиконавцем та засуджується за умисне вбивство за попередньою змовою групи осіб (ВС/ККС у справі № 733/249/16-к від 24 жовтня 2018 р.)