Підтримання стосунків між колишнім подружжям не є підставою для набуття права на спадщину (ВС/КЦС у справі № 761/24118/18 від 13.02.2020)

Фабула судового акту: Розірвання шлюбу є зміною сімейного стану, яка скасовує цивільні права та обов’язки подружжя стосовно один до одного. Один із таких прав є право на спадкування, оскільки відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

При цьому, звертаючись до положень Сімейного кодексу до подружжя, чий брак є зареєстрованим відносяться і пари, які шлюб не реєстрували, але проживали разом та їх відносинам були притаманні ознаки сім’ї.

У даній справі жінка звернулась до суд із позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та дружини без шлюбу, та зміну черговості одержання права на спадкування мотивуючи його тим, що після розлучення вона продовжувала проживати разом зі своїм колишнім чоловіком, але через невеликий час після їх розлучення її колишній чоловік помер і повторно зареєструвати шлюб не встигли, хоча і продовжували проживати однією сім`єю, вести спільне господарство, підтримувати сімейні відносини.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що підтримання стосунків між позивачем та спадкодавцем після розірвання шлюбу й до часу смерті спадкодавця не можуть слугувати підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладання шлюбу і тим більше не можуть бути підставою для визначення позивача в якості спадкоємця за законом.

Апеляційний суд з такою думкою погодився.

Позивачем на вказані рішення було подано касаційну скаргу, яку Касаційний цивільний суд також залишив без задоволення.

Приймаючи таку постанову, КЦС послався на те, що за положеннями за ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Наявність такого факту встановлюється судом суд на підставі доказів ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Отже проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України.