Хаотичний, нецілеспрямований характер заподіяння тілесних ушкоджень не може свідчити про наявність умислу на вбивство (ВС/ККС № 753/14222/14-к від 20.12.2018)

Фабула судового акту: Чергове рішення Верховного Суду щодо розмежування суміжних складів злочинів, а саме злочинів передбачених ст. 115 та ст. 121 КК України.

У даній справі особу засуджено за ч.1 ст. 121 КК України за те, що вона перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в ході словесного конфлікту з потерпілим, на ґрунті особистих неприязних стосунків, маючи умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, складним туристичним ножем господарсько-побутового призначення, який тримав у правій руці, завдав один удар у живіт потерпілому.

Потерпілий намагаючись захиститися від заподіяння йому ножових поранень, здійснив спробу забрати ніж у винного, у результаті чого отримав порізи на кистях. Продовжуючи свої злочинні дії, засуджений став завдавати потерпілому численні хаотичні удари.

Таку кваліфікацію дій підтримав і суд апеляційної інстанції.

На вирок та ухвалу судів прокурором подано касаційну скаргу з підстав необґрунтованої перекваліфікації дій засудженого з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України. Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор вказав, що засуджений цілеспрямовано завдав потерпілому удари ножом у різні ділянки тіла, зокрема й у життєвоважливі органи, усвідомлюючи, що такі дії можуть спричинити смерть, про що свідчить кількість, локалізація та сила ударів, довжина ранових каналів і те, що засуджений припинив свої дії, коли потерпілий знепритомнів і не подавав ознак життя, після чого залишив будинок, вважаючи, що потерпілий помер.

Касаційний кримінальний суд оцінюючи такі доводи представника прокуратури з ними не погодився.

У свої постанові ККС вказав на те, що відповідно з показань потерпілого, він не сприймав дії засудженого як такі, що направлені на його вбивство, оскільки удари не були цілеспрямованими і засуджений не висловлював йому погроз вбивством.

Кількість заподіяних ножових поранень, їх локалізація та ступінь тяжкості в цьому конкретному випадку не можуть обґрунтувати висновок про спрямованість умислу засудженого саме на умисне вбивство.

У справі відсутні об'єктивні дані, які б свідчили про те, що винна особа завдаючи удари потерпілому складним туристичним ножом господарсько-побутового призначення з довжиною леза шість сантиметрів у різні частини тіла, більшість з яких не є життєво важливими, бажала спричинити смерть потерпілому, а не заподіяти йому тяжких тілесних ушкоджень, які фактично настали від його дій.

Аналізуйте судовий акт: ВС/ККС: Тривала протиправна поведінка потерпілого стосовно винної особи при вчиненні насильницького злочину має бути врахована при призначенні покарання (ВС/ККС № 234/10174/16-к від 20.11.2018)

ВС/ККС: Навіть якщо удари одного із злочинців і не були смертельні, він є співвиконавцем та засуджується за умисне вбивство за попередньою змовою групи осіб (ВС/ККС у справі № 733/249/16-к від 24 жовтня 2018 р.)