Для застосування ст. 69 КК наявності сукупності пом’якшуючих обставин замало, такі обставини повинні істотно зменшувати тяжкість вчиненого злочину (ВС/ККС у справі № 629/2739/18 від 03.02.2021)

Фабула судового акту: Однією з засад призначення покарання за вчинені кримінальні правопорушення закон визначає призначення судом покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При цьому нормами ст. 69 КК України, положення якої покликані гуманізувати закону про кримінальну відповідальність є призначення покарання «нижче нижчого». Але застосування даної норми може відбуватись лише за наявності певних обставин, а саме наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного.

Однак в окремих випадках суди досить формально ставляться до факту наявності вказаних обставин та застосовують ст. 69 КК України лише за наявності лише обставин, що пом’якшуються покарання не беручи до уваги той факт, що згадані обставини повинні істотно зменшувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

У даній справі особу за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України було засуджено до 5 років позбавлення волі.

В свою чергу апеляційний суд призначене покарання пом’якшив до 4 років позбавлення волі застосувавши до засудженого положення ст. 69 КК України.

На вказану ухвалу суду апеляційної інстанції прокурором було подано касаційну скаргу ,яку обґрунтовано тим, що за матеріалами кримінального провадження та зі змісту вироку місцевого суду жодної обставини, що пом’якшує покарання та істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення не наведено, а щире каяття засудженого, яке врахував суд, на думку прокурора, не відповідає дійсності.

Касаційний кримінальний суд із такими доводами сторони обвинувачення погодився, скаргу задовільнив ,а справу направив на новий апеляційний розгляд.

Приймаючи таке рішення ККС послався на те, що положення ч. 1 ст. 69 КК України надають повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.

Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.

Натомість апеляційним судом взято до уваги наявність малолітніх дітей у засудженого та хворої матері пенсійного віку. Проте, встановлені судом обставини, жодним чином не впливають на суспільну небезпечність вчиненого діяння та, відповідно, не знижують ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину.

Аналізуйте судовий акт: Судимість особи, навіть на знята та непогашена, НЕ може бути перепоною для звільнення такої особи від відбування покарання з випробуванням (ВС/ККС у справі № 759/13520/18 від 06.08.2020)