Зміна порядку здійснення бюджетного відшкодування не звільняє контролюючий орган від обов'язку щодо повернення узгодженої суми податку на додану вартість позивачу у передбачений законодавством спосіб (ВС/КАС № 822/3520/17 від 31.07.2018)

Фабула судового акту: Проблема бюджетного відшкодування податку на додану вартість є «притчею во язицах». ПДВ – це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент). ПДВ є не тільки потужною складовою надходжень до державного бюджету, але й виступає інструментом стимулювання експорту. Експорт обліковується за ставкою 0% і експортери за підсумками своєї діяльності мають право на відшкодування ПДВ державою. В Україні відшкодування ПДВ є одним з найбільш обговорюваних питань і поки, на жаль, жодна реформа не змогла його вирішити. Податковий кодекс регламентує відшкодування ПДВ, але на практиці гроші отримують обрані підприємства, якими володіють провладні кола, при цьому підстави для відшкодування ПДВ таким обраним підприємствам не перевіряються належним чином.

У даній справі підприємство звернулось із позовом до Державної фіскальної служби України та Державної казначейської служби України про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість.

Судами першої та апеляційної інстанції вказані вимоги було задоволено. Задовольняючи вказані вимоги суди виходили з того, що факт неподання податковим органом висновку до органу Державної казначейської служби із зазначенням сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню позивачу з бюджету, що є підставою для стягнення на користь позивача пені на рівні 120 відсотків облікової ставки національного банку України відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, згідно якої суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Проте такі рішення податківцями було оскаржено у касаційному порядку у зв’язку із тим, що вказане зобов’язання не підтверджене податковим органом, а отже і стягнення пені за невідшкодування зазначеної суми є безпідставним.

Переглядаючи справу у касаційному порядку та залишаючи касаційну скаргу буз задоволення Касаційний адміністративний суд вказав, що згідно з пунктами 200.10 та 200.11 статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Аналіз зазначених норм свідчить про чітко визначений законодавством порядок повернення сум податку на додану вартість за умови підтвердження податковим органом сум бюджетного відшкодування шляхом проведення відповідних перевірок.

Водночас Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» змінений порядок здійснення бюджетного відшкодування, який не передбачає надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Однак зміна порядку здійснення бюджетного відшкодування не звільняє контролюючий орган від виконання свого обов'язку щодо повернення узгодженої суми податку на додану вартість позивачу у передбачений законодавством спосіб.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КАС: Довідка про проведення контролю виплати податку та розрахунок його суми не є належним доказом існування податкового боргу (ВС/КАС № 2а-2920/11/1370 від 04.05.2018)