Судове доказування є діяльністю як суду так і інших учасників процесу з розподіленими відповідно до їх ролі правами та обов’язками щодо здійснення такого. Головним обов’язком суду та взагалі суттю судового провадження є встановлення істинних фактичних обставин у справі. В свою чергу учасники по справі здійснюють відповідні процесуальні дії щодо доведення тих чи інших обставин (фактів) шляхом надання доказів, а вже суд їх повинен об’єктивно оцінити.
Останнім часом Верховна Рада IX скликання приймає дуже велику кількість законів, за якими складно встежити, а відтак не оминула активність законодавців і процесуальні кодекси.
Пунктом 3 розділу I Закону України № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (далі – «Закон № 132-IX») було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України (далі – «ГПК України») змінено назву статті 79 ГПК з “Достатність доказів” на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції: «1. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
2. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання».
Відповідно до перехідних положень Закону № 132-IX пункт 3 розділу I набирає чинності через один місяць з дня опублікування цього Закону, тобто з 16.11.2019 р. Відтак, з понеділка (18.11.2019 р.) у господарському процесі замість «достатності доказів» діє новий стандарт доказування – «вірогідність доказів».
Відповідно до Академічного тлумачного словника української мови слово «вірогідний» означає «який не викликає сумніву; достовірний».
Загалом, Закон № 132-IX був прийнятий задля вдосконалення бізнес-клімату в Україні, стимулювання іноземних інвестицій та як результат задля демонстрування поступового зростання України в міжнародному рейтингу Doing Business. Слід відзначити, що, дійсно, правосуддя є одним з багатьох важливих чинників «здорового» бізнес-клімату, адже кожен підприємець повинен щонайменше бути впевненим, що його права не тільки охороняються державою, а також у випадку їх порушення можуть бути належним чином захищені.
Раніше ГПК України вимагав «достатності доказів» – тобто, необхідно було зібрати певну «критичну масу» доказів, які у своїй сукупності давали змогу суду дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Тобто, якщо в сукупності зібрані докази свідчили про певну обставину – суд вважав її встановленою, а якщо таких доказів було не достатньо – суд міг встановити відсутність цієї обставини. Внаслідок застосування нового стандарту вірогідності доказів ситуація повинна дещо змінитися. Так, обидві сторони по справі можуть надати певний обсяг доказів, які у кожної зі сторін будуть не достатніми для того, щоб суд міг однозначно дійти висновку про наявність або відсутність спірної обставини.
Так, виходячи з попередньої редакції ст. 79 ГПК України це давало суду можливість послатися на недоведеність певної обставини. Однак при застосуванні принципу вірогідності доказів суд в будь-якому випадку має обрати з двох версій подій, підкріплених певними «недостатніми» (не 100% доказами) доказами, що будуть надані сторонами по справі на підтвердження своїх правових позицій – яка з них є більш достовірною та більш вірогідною з точки зору принципів справедливості, розумності, добросовісності, усталеної комерційної практики тощо.
Слід зауважити, що введення нової процесуальної норми щодо вірогідності доказів є в певній мірі логічним доповненням до принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, закріплених у ст. ст. 13, 14, 74 ГПК України.
В цьому контексті доцільно звернути увагу на правовий висновок зроблений Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду у п. 27 постанови від 29.08.2018 р. у справі № 910/23428/17, відповідно до якого «при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність».
Блог