Виправлення судових помилок: як це відбувається в Україні?

Київ – Днями стало відомо про смерть у Лук’янівському СІЗО Олександра Рафальського – одного із небагатьох засуджених до довічного ув’язнення, якому вдалося через майже 15 років домогтися перегляду своєї справи за нововиявленими обставинами. На думку правозахисників, сьогодні в Україні немає механізму виправлення судових помилок для людей, вироки у справах яких винесли за старим, ще радянським, кримінальним кодексом. Верховна Рада ухвалила у першому читанні тимчасовий закон, який стосується перегляду таких справ, але вже більше року остаточне голосування не відбувається.

Олександр Рафальський разом із ще трьома чоловіками був засуджений до довічного позбавлення волі за звинуваченням у серії убивств. Сам Рафальський свою вину не визнав і пізніше заявляв, що його катували, але вирок суду був обвинувальним, бо інші фігуранти справи у злочині зізнались. Як стверджують правозахисники – під тортурами. Всього за ґратами чоловік провів близько 15 років. У СІЗО його перевели, тому що тривало слідство у двох справах, де він проходив як потерпілий – про катування і про фабрикування доказів, розповів експерт Харківської правозахисної групи Андрій Діденко.

Інтерв'ю: Тюремна реформа: Пенітенціарна служба втратила незалежність - Діденко

Ми направили запит щодо цієї інформації до Міністерства юстиції, якому наразі підпорядковуються пенітенціарні установи, однак відповіді чиновники станом на сьогодні так і не надали.

Родичі Олександра Рафальського за ці роки зробили майже неможливе, розповідає Андрій Діденко.

«Мама Рафальського, Тамара Михайлівна, достукалася до представників місії ООН, верховний комісар з прав людини спрямував до уряду України вербальну ноту з приводу конкретних питань щодо Олександра Рафальського – це його катування, це його затримання неправомірне. Досі уряд України так і не спромігся направити адекватну відповідь на ці питання», – говорить правозахисник.

Вже кілька років у цій справі, за словами Діденка, триває «колотнеча»: звернення від захисту направляється у прокуратуру, призначаються суди за нововиявленими обставинами, бо адвокати домоглися проведення нової експертизи.

«Ці нововиявлені обставини адвокати намагаються донести до суду, але Дніпровський суд відмовив, а тоді апеляційний суд змусив його знову це переглянути, і от відбувається колотнеча: то територіальну підсудність не можуть визначити, то з’ясувати, де зібрати колегію – і таке відбувається роками», – зауважує правозахисник.

«Непрохідний» законопроект

Рафальський був одним із восьми людей, чиїм історіям була присвячена фотовиставка, яку активісти громадських організацій провели у Верховній Раді та в Українському кризовому медіацентрі на підтримку законопроекту 2033-а, який дозволяє переглядати вироки засудженим за тяжкі злочини. Парламент розглядає цю ініціативу більше року, каже Андрій Діденко.