Таблиця строків позовної давності (постатейно із законів)

Одне з перших, що перевіряє юрист при оцінці перспективності захисту права чи ухилення від виконання зобов’язання це питання строку позовної давності. Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Строк позовної давності буває загальним (3 роки) та спеціальним, тобто скороченим або більш тривалим порівняно із загальним строком позовної давності: від 1 місяцю до 30 років. Відповідно до ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, проте не може бути скорочена. На практиці зустрічаються кредитні договори з банками, де строк позовної давності встановлюється у 49 років. Разом з цим «договірний» строк позовної давності не надає право сторонам змінювати порядок обчислення позовної давності.

Досить недавно зі ст. 258 ЦК України були виключені положення про більш тривалі ніж загальний строки позовної давності щодо визнання недійсним правочину вчиненого під впливом насильства чи обману (5 років) та про застосування наслідків нікчемного правочину (10 років).

Окрім цього існують вимоги «без строку позовної давності». Наприклад, ст. 233 КЗпПУ передбачає, що «у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутись до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком».

Слід додати, що у міжнародному законодавстві діє триваліший загальний строк позовної давності. Так, у ратифікованій Україною Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів встановлюється строк позовної давності у чотири роки.

Автор таблиці: адвокат Олександр Бодашко