Суперечності в сукупності, або як стягнути витрати на адвоката в наказному провадженні

У наказному провадженні склалася суперечлива судова практика щодо відшкодування витрат на правничу допомогу. Адже наявні законодавчі колізії, що потребують нормативного врегулювання. (Джерело: З&Б)

За гіршим сценарієм

У ст.126 Господарського процесуального кодексу визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Водночас у ст.147 ГПК передбачено стягнення на підставі судового наказу як особливої форми судового рішення за фактично безспірними вимогами. Судовий наказ є особливою формою рішення, що видається за результатами розгляду вимог, передбачених у ст.148 ГПК. При цьому їх розгляд здійснюється судом без повідомлення (виклику) заявника та боржника.

У питанні відшкодування адвокатських витрат у межах наказного провадження судова практика склалася таким чином. Якщо вартість послуг адвоката включена до тексту заяви про видачу наказу на стягнення коштів у порядку наказного провадження, вони є доведеними та сумірними (як щодо заявленої до стягнення суми, так і обсягу послуг). Такі витрати, швидше за все, задовольняються судом, як і витрати на судовий збір відповідно до ст.155 ГПК.

Якщо ж про відшкодування послуг адвоката заявлено після розгляду основної заяви, тобто після видачі судового наказу, ситуація ускладнюється. Адже порядок розгляду заяви про розподіл судових витрат після ухвалення рішення по суті встановлений в ст.221 ГПК. Проте її дія поширюється на справи, які розглядаються в порядку позовного провадження.

Отже, кожна норма сама по собі є ідеальною, але їх застосування в сукупності спричиняє труднощі на практиці. Тому й складається практика, за якою має місце переважно гірший сценарій — відмова в задоволенні такої заяви, оскільки адвокати в наказному провадженні заявляють завищені та необґрунтовані суми вартості своїх послуг.

Процесуальні колізії

За загальним правилом, з метою дотримання положень ч.2 ст.221 ГПК для вирішення питання про судові витрати призначається засідання, яке проводиться не пізніше 15 днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

З метою забезпечення рівності учасників провадження, заяву про відшкодування судових витрат на правничу допомогу слід розглядати з повідомленням заявника та боржника. Проте спірним залишається питання, чи може суд вчиняти вказані процесуальні дії в межах наказного провадження.

При цьому є й такі проблеми. Насамперед необхідно визначити, чи може в наказному провадженні бути додаткове рішення в порядку стст.221, 244 ГПК, ухвалене за результатами розгляду клопотання про розподіл судових витрат.