Розділ «Цікаві судові рішення» інформаційно-правового ресурсу «Протокол» постійно поповнюється судовими актами, які мають інтерес як з точки зору практичного застосування, так і з точку зору теоретичного обговорення. Редакція «Протоколу» здійснила відбір 8 судових прецедентів різних галузей судочинства, які найбільше зацікавили наших користувачів у лютому-березні 2016 року. Пропонуємо ще раз ознайомитись з ними та використати у разі необхідності в роботі.
1. «Справа про оподаткування доходу адвоката, якщо він зареєстрований як ФОП». Судові спори між ФОПами – адвокатами та фіскальними органами з приводу оподаткування доходів адвокатів від професійної діяльності існують вже давно. Постанова ВАСУ у подібній справі привернула найбільшу увагу серед користувачів і очевидно з цього приводу своє остаточне слово ще скаже ВСУ. Нагадаємо, що за думкою фіскалів адвокат повинен перебувати на обліку та платити податки як самозайнята особа, подавати звіти про свою діяльність, відмінні від звітів фізичних осіб-підприємців, та сплачувати податки з таких доходів. Проте ВАСУ встановив, що якщо адвокат зареєстрований як СПД – ФОП і є платником єдиного податку, то тоді адвокат має право платити виключно єдиний податок, як і інші СПД-ФОП, залежно від групи до якої його відносить ПК України. Ця Постанова ВАСУ приголомшлива ще тим, що у податковій справі суд касаційної інстанції скасував акти судів першої та апеляційної інстанцій прийнятих на користь ДПІ і відразу ухвалив нове рішення на користь платника податків без направлення справи на новий розгляд.
Аналізуйте судовий акт: Адвокат має право НЕ платити податки як самозайнята особа, якщо він зареєстрований як ФОП і є платником єдиного податку. (Постанова ВСАУ у справі № К/800/44702/14 від 21 січня 2016р. судді Рибченко А. О., Лосєв А. М., Олендер І. Я.)
2. «Рішення про розписку на 500 тис. доларів США». На сьогодні це найбільша сума, яка вказувалась у борговій розписці і юридична оцінка такої розписки була надана чотирма судовими інстанціями включаючи Верховний Суд України. Обставини справи надзвичайно прості. Одна фізична особа ще у 2008 році позичила іншій 500 тис. доларів США, на підтвердження чого була складена власноручно боргова розписка. Як часто буває у таких ситуаціях кошті повернути не були - не повернуті ці кошти і сьогодні. Позикодавець звернувся із позовом про стягнення боргу до позичальника і суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій цей позов задовольнили. Проте ВСУ у 2015 році, тобто через 7 років після факту передання коштів скасував, всі судові рішення у справі і відмовив позикодавцю у задоволенні позову. Окрім цього ВСУ висловив і окрему правову позицію у цій справі - №6-1967цс15, в якій підкреслив, що розписка, яка підтверджує боргове зобов‘язання має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов’язанням їх повернення та дати отримання. Якщо розписка не містить цих умов неправильно вважати, що між два фізичними особами був укладений договір позики і кошти мають бути повернуті на підставі такої розписки. Ось так легко були припиненні усі сподівання позикодавця повернути свої кошти. І тільки тому, що наданій йому позичальником розписці не було вказано зобов’язання та строк повернення коштів.
Аналізуйте судовий акт: ВСУ скасував рішення трьох інстанцій і відмовив особі у поверненні 500тис. $ оскільки боргова розписка не містила зобов’язання боржника про повернення коштів (Постанова ВСУ від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15)
Користуйтесь консультацією: Верховний Суд відмовив особі у поверненні 500 тис. $ оскільки боргова розписка не містила зобов’язання боржника про повернення коштів
3. Права на землю при переході права на будівлю. ВСУ у справі № 6-253цс16 розглянув спір, який виникає після переходу на підставі цивільного правочину права власності на будівлю щодо прав на землю, на якій ця будівля розташована. Так, при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об’єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об’єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об’єкта права власності. Таким чином, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.
На жаль ВСУ не сказав нам хто ж буде визначати площу земельної ділянки для обслуговування будівлі, якщо ця площа не була визначена для попереднього власника будівлі, тобто не була оформлена відповідно до діючого сьогодні законодавства.
Аналізуйте судовий акт: У нового власника при переході права власності на будівлю завжди виникають права на земельну ділянку, на якій розташована ця будівля і на земельну ділянку, яка необхідна для обслуговування цієї будівлі (ВСУ у справі № 6-253цс 16 від 13 квітня 2016р.)
Блог