Виконання судових рішень є складовою частиною права на справедливий суд та завершальною стадією судового провадження, але якість виконання судових рішень бажає кращого. Державні виконавці, як правило, не завжди вживають всіх необхідних заходів щодо примусового виконання рішень і не дотримуються ефективності, своєчасності та повноти вчинення виконавчих дій. Судове оскарження рішення, дій, бездіяльності виконавців є дієвим засобом впливу на них. Однак процедура такого оскарження не є повністю врегульованою, наявна неоднакова судова практика, а процесуальні кодекси по-різному внормовують дане питання, повідомляє yvu.com.ua
Юрисдикційність розгляду
На перший погляд, виконавець, здійснюючи примусове виконання судових рішень, є суб’єктом владних повноважень, а оскарження його рішення, дій, бездіяльності відноситься до справ адміністративної юрисдикції. Однак порядок судового оскарження рішення, діянь (дій або бездіяльності) виконавця визначено статями 383 – 389 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України, ст. 1212 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України та ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України. При цьому згідно зі ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця можуть бути оскаржені до суду, який видав виконавчий документ. Відтак для визначення підвідомчості відповідної категорії справ перш за все необхідно з’ясувати, який суд видав виконавчий документ.
Аналогічний висновок слідує із постанови пленуму Вищого господарського суду України (ВГСУ) «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 р. № 9, у п. 9.1 якої роз’яснено, що скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто в першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об’єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).
Таким чином, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ (постанова Верховного Суду України (ВСУ) від 16.03.2016 р. у справі № 6-30цс16 та від 16.11.2016 р. у справі № 6-931цс16). Зважаючи на те, що виконання судових рішень покладається на державних і приватних виконавців, які відповідно до ст. 18 Закону «Про виконавче провадження» наділені однаковими правами та обов’язками, вищевказане роз’яснення ВСУ доцільно за аналогією застосовувати й до приватних виконавців.
Водночас ВСУ в постанові від 7.06.2016 р. у справі № 21-3280а15 та від 22.02.2017 р. у справі № 6-2946цс16 вказав, що скаргу на дії (бездіяльність) державного виконавця в процедурі примусового виконання вироку суду, яким задоволено цивільний позов, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки такий спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства судом, який видав виконавчий документ.
Читайте статью: ВСП решил не наказывать за ошибку, в которой нет умысла
Коло скаржників
Відповідно до статей 14, 15, 16, 74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами (стягувач, боржник), іншими учасниками (виконавець, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, оцінювач, особи, права інтелектуальної власності яких порушені) та особами (поняті, працівники поліції, представники органів опіки і піклування, інших органів та установ) до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. При цьому сторони можуть реалізувати свої права і обов’язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників.
Скарга на рішення, діяння виконавців щодо виконання судових рішень згідно зі ст. 383 ЦПК України може бути подана стягувачем або боржником, згідно зі ст. 1212 ГПК України — стягувачем, боржником або прокурором. При цьому відповідно до ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою про оскарження рішень, діянь виконавця.
Відтак у випадку порушення прав, свобод, інтересів осіб оскаржити рішення, діяння виконавця до суду відповідно до правил ЦПК України має право стягувач і боржник; відповідно до правил ГПК України — стягувач, боржник і прокурор; відповідно до правил КАС України — стягувач, боржник, їх представники, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, оцінювач, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, поняті, працівники поліції, представники органів опіки і піклування, інших органів та установ.
Блог