Судова реформа: «Спроба № 5»

Додатковий ажіотаж навколо законопроекту був створений закритим режимом чергового обговорення його положень, що наштовхує на висновок про намагання ініціаторів змін кулуарно домовитися про найбільш гострі аспекти майбутньої реформи.

Читайте також статті на цю тему: Суди і супільство — питання комунікації.

Як облаштувати відкритий суд.

Відкритий суд - запорука справедливого правосуддя.

Інтригою осені, яка стосується ще однієї спроби провести судову реформу в Україні, став процес підготовки урядового законопроекту «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та інших законодавчих актів щодо удосконалення засад організації та функціонування судової влади відповідно до європейських стандартів». Додатковий ажіотаж навколо цього законопроекту був створений закритим режимом чергового обговорення його положень, яке проходило 13 жовтня у приміщенні Верховного суду України, що наштовхує на невтішний висновок про намагання ініціаторів змін в судовій системі кулуарно домовитися про найбільш гострі аспекти майбутньої реформи.

Разом з тим, аналіз положень цього законопроекту свідчить, що він не є чимось радикально новим, а базується на редакції однойменного проекту, підготовленого ще у 2011 році робочою групою Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права. Розробка останнього відбувалася за активної співпраці з Верховним судом України, очолюваним на той час Василем Онопенком, як одним з найбільш зацікавлених у таких змінах суб’єкта. Не в останню чергу підготовка законопроекту тоді була викликана ухваленням 7 липня 2010 року Верховною Радою Закону «Про судоустрій і статус суддів», яким статус найвищого органу в системі судів загальної юрисдикції було знівельовано.

За зверненням голови Нацкомісії Сергія Головатого до Європейської комісії за демократію через право (Венеційська комісія) остання підготувала та ухвалила спільний експертний висновок щодо законопроекту «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів України» та інших законодавчих актів України» (CDL-AD (2011)033 від 18 жовтня 2011 року).

Венеційська комісія позитивно оцінила запропоновані законопроектом зміни, зазначивши у своєму висновку, що в ньому вдосконалено попередні пропозиції у цій сфері та враховано багато висловлених раніше рекомендацій Комісії. Рекомендації, які не враховано у новому тексті, стосуються, головним чином, положень Конституції України і тому не можуть бути змінені без внесення змін до Основного Закону. Експерти Комісії відзначили, що у цьому законопроекті принаймні частково відхилено попереднє рішення фактично позбавити Верховний суд більшості його повноважень і відновлено його позиції найвищого судового органу в судовій системі.

Разом з тим, відверте несприйняття тодішнім президентом Віктором Януковичем навіть самої ідеї існування в Україні судової системи, заснованої на європейських стандартах, наскрізним принципом в якій є незалежність суддів, не дозволило реалізувати положення вказаного законопроекту. Замість цього суди в Україні потрапили у тотальну залежність від Адміністрації президента. Тож офіційні заяви та законопроектні ініціативи щодо продовження судової реформи в Україні сприймалися юридичною спільнотою не інакше як фарс.

Підготовлений в режимі підвищеної секретності в стінах Верховного суду та узгоджений з Адміністрацією президента проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо повноважень Верховного суду України» (реєстр. №3356 від 4 жовтня 2013 року, внесений народними депутатами С. Ківаловим, В. Пилипенком та В. Писаренком), який насправді не передбачав системних якісних змін щодо повноважень Верховного суду, в основі яких лежать європейські стандарти побудови та функціонування судової системи, а ініціювався лише для замилювання очей громадськості, так і не був прийнятий Верховною Радою.

Водночас ряд положень щодо статусу Верховного суду з підготовленого Нацкомісією законопроекту були втілені в проекті закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо повноважень Верховного суду України як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції» (реєстр. №3356-2 від 24 жовтня 2013 року, внесений народними депутатами Н. Агафоновою, В. Кличком та П. Петренком). Але Верховною Радою вказаний проект теж не був підтриманий.