Суд не зможе відмовити у задоволенні позову з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, якщо він передбачений законом або договором

У 2018 році ВС навів висновок, згідно з яким суд повинен відмовити в задоволенні позову на тій підставі, що позивач обрав неефективний спосіб захисту порушеного права. Це обмежує доступ до суду.

Не погоджуючись із такою позицією Верховного Суду, група нардепів зареєструвала проект «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо забезпечення права на суд» (№9127).

(Джерело: «Судово-юридична газета» )

Так, у статті 5 ГПК, статті 5 ЦПК та статті 5 КАСУ пропонується встановити, що позивач може обрати спосіб захисту, передбачений законом або договором, або інший спосіб, який не суперечить закону. Суд не зможе відмовити у задоволенні позову з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, якщо такий спосіб передбачений законом або договором.

Автори пояснюють, що як Верховний Суд України, так і Верховний Суд (на початку своєї діяльності) не відмовляли у задоволенні позову, якщо обрано спосіб захисту, який передбачено законом, адже це відповідало поняттю «доступу до суду» в розумінні Конвенції.

«Для прикладу у справі №927/849/17 в п.15 постанові Верховного Суду від 10.04.2018 «суд відхилив посилання Скаржника не те, що Позивачем не обґрунтовано, яким чином обраний ним спосіб захисту, який не відповідає статті 16 ЦК України, відновить право останнього…. суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Водночас законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого кожна особа має право на ефективний спосіб правового захисту, не заборонений законом».

Починаючи з 2018 року Великою Палатою Верховного Суду та Верховним Судом було сформовано правовий висновок щодо тлумачення положень статей 6, 13 Конвенції, згідно якого суд повинен відмовити в задоволенні позову на тій підставі, що позивач обрав неефективний спосіб захисту порушеного права.

Наприклад, даний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18, пункт 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18, пункт 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18), від 01.10.2019 у справі №910/3907/18 (провадження №12-46гс19, пункт 48), від 09.02.2021 у справі №381/622/17 (провадження №14-98цс20, пункт 14) та від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (провадження №12-52гс20, пункт 42) та багатьох інших.

Даний правовий висновок застосовується судами навіть у разі, якщо позивач обрав передбачений законом чи договором спосіб захисту свого порушеного права, який позивачі й суди роками застосовували у конкретних спірних правовідносинах, однак суд при розгляді певного тотожного спору приходить до висновку, що він є неефективним (не підходить позивачу або є інший спосіб, який суд вважає доречнішим), а тому у позові треба відмовити. Трапляються випадки, коли така справа ініційована 5-7 років назад, рішення у справі ухвалено на користь позивача, а внаслідок іншого тлумачення норм Конвенції, суд касаційної інстанції відмовляє позивачу у позові, вказуючи, що правильно було б подати позов з іншим предметом. Гарантій, що через 5-7 років така позиція не зміниться – немає.

Згадайте новину: Рідкісний спосіб захисту - визнання права на отримання компенсації за примусово вилучені акції

Невизначеність – чи то законодавча, адміністративна чи яка виникає внаслідок практики, яку застосовують органи влади – є важливим фактором, який слід брати до уваги при оцінці поведінки держави.