Два протилежних рішення судів щодо законності вимірювання швидкості TruCam`ом «з рук» (2-й апеляційний адмінсуд у справі № 554/1946/21 від 27.07.2021 та Вінницький міськсуд у справі № 127/14781/21 від 30.06.2021)

Фабула судового акту: В січні цього року мною на даному інтернет-ресурсі було проаналізовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до якої належним доказом вини водія у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122 КУпАП є фіксація такого перевищення за допомогою пристрою TruCam закріпленим стаціонарно (на тринозі, штативі тощо) (Суд: Фіксування порушення швидкості руху повинно проводитись СТАЦІОНАРНО встановленим TruCam’ом (8-й апеляційний адмінсуд у справі № 157/703/20 від 21.01.2021).

Дане рішення я вважаю безсумнівно законним та обґрунтованим.

Слід зазначити, що і інші місцеві та апеляційні суди підтримують думку своїх львівських колег та задовольняють аналогічні позови водії саме із цих підстав.

Проте, окремі суди додержуються іншої думки та вважають вказані доводи такими, що не заслуговують на увагу.

Не зважаючи на те, що дані спори є досить розповсюдженими Касаційний адміністративний суд вперто відмовляє у розгляді касаційних скарг учасників таких спорів, не бажає «внести ясность» та визначити – яким чином слід вирішувати вказану категорію справ.

Так, наприклад постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2021 у справі № 554/1946/21 позов водія до Управління патрульної поліції у Полтавській області задоволено – постанову інспектора поліції про притягнення водія до адмінвідповідальності за ст. 122 КУпАП скасовано.

Приймаючи таке рішення суд послався на те, що нормами статті 40 Закону «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання ПДР.

Отже при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото - і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото - і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону.

У даному випадку фіксація перевищення швидкості була здійснена TruCam’ом, який інспектор тримав в руках, що може дати більшу похибку аніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким керував Позивач внаслідок вібрацій та дрибіжання, а тому позовні вимоги водія є обґрунтованими.

Цікавим є те, що УПП у відзиві на позов послалось на те, що ДП «Укрметртестстандарт» в листі № 22-38/49 від 01.10.2019 року зазначив, що лазерний вимірювач TruCAM відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів (ТЗ), тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювання.

Однак, суд визнав такий довод неспроможним оскільки вказаний лист не є нормативно-правовим актом, який змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для фіксації виявлених порушень правил дорожнього руху.