В умовах сьогодення, галузь інформаційних технологій, зокрема, розробка програмного забезпечення стрімко розвивається. За кількістю сертифікованих фахівців у сфері інформаційних технологій та обсягами експорту послуг з виготовлення комп’ютерних програм Україна займає четверте місце серед провідних країн світу.
Вперше комп'ютерна програма почала охоронятися як об'єкт авторського права в США в 1964 році. Право інтелектуальної власності складається з: особистих немайнових прав інтелектуальної власності та/або майнових прав інтелектуальної власності.
Особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням чи у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові/творцеві, який створив цей об'єкт. Хоча у певних випадках, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть належати юридичній або фізичній особі, у якої працює працівник чи замовникові. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням чи у зв'язку з виконанням трудового договору, належать спільно працівникові, який створив цей об'єкт, та замовнику чи юридичній або фізичній особі, у якої він працює, якщо інше не встановлено договором (ст. ст. 429, 430ЦКУ). Передача майнових прав автора оформляється авторським договором із зазначеним переліком майнових прав.
Часто ІТ-компанії, укладають з розробниками ІТ-продуктів певний контракт, в умовах якого зазначено, що все, що працівник створив на своєму робочому комп’ютері, за допомогою ресурсів компанії та в робочий час – вважається власністю компанії. Та іноді трапляються спірні правовідносини, що виникають саме на підставі того, що складно довести хто є власником даного продукту.
Закон України «Про авторське право і суміжні права» визначає комп'ютерну програму як набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах).
В процесі стрімкого розвитку правовідносин в сфері ІТ, питання щодо всебічної охорони комп’ютерних програм, програмного забезпечення та інших ІТ-продуктів в Україні залишається недостатньо врегульованим.
Впершу чергу через відсутність комплексної нормативної бази, що охороняла б програмні продукти. Відповідно до Закону України «Про авторське право та суміжні права» готовий програмний продукт захищається законом, як літературний витвір. Проте сам алгоритм, яким зазвичай є важливим продуктом програмного забезпечення – не захищений. Подібні прогалини в законодавстві стосується не тільки України, а й багатьох країнах світу, зокрема, Росії, Японії, США.
Наприклад, в Японії, існування і дія авторських прав обмежується межами тієї держави, у якій твір було створено. Факт створення об'єкта інтелектуальної власності не тягне визнання будь-яких прав автора на нього на території інших держав. Тому, якщо країна не бере участі в угодах про міжнародну охорону авторських прав, то використання за кордоном твору без згоди автора і без виплати винагороди вважається правомірним.
Щодо інших проблем, так, наприклад, Російська Федерація, як і більшість країн східної Європи буквально потопає в комп'ютерному піратстві. Громадяни цієї країни зовсім не бажають платити гроші за ліцензійний товар. На жаль піратство це проблема не тільки східно-європейського регіону, а й США, що спричинює міліонні збитки для комп'ютерних компаній.
Щодо проблемних моментів законодавства Російської Федерації варто згадати про те, що авторське право в цій державі пов'язують в першу чергу з одним окремо взятим суб'єктом. Коли в сучасних компаніях за складання тієї чи іншої програми відповідає відразу кілька людей, яким для того щоб отримати право стати співавторами необхідно довести свій творчий внесок у створення програмного забезпечення, що є досить складним для людини яка розробляла лише алгоритм для системного коду, не беручи участь при цьому в самій його розробці чи в розробці дизайну програми і т. д. Також виникають деякі проблеми з реєстрацією комп'ютерних програм, оскільки їх реєстрація в Російській Федерації не є обов'язковою, але таким чином правовласник має можливість убезпечити себе від посягання на об'єкт його інтелектуальної власності, що буде підтверджуватись реєстраційним свідоцтвом.
Блог