Способи охорони прав інтелектуальної власності на програмні продукти

В умовах сьогодення, галузь інформаційних технологій, зокрема, розробка програмного забезпечення стрімко розвивається. За кількістю сертифікованих фахівців у сфері інформаційних технологій та обсягами експорту послуг з виготовлення комп’ютерних програм Україна займає четверте місце серед провідних країн світу.

Вперше комп'ютерна програма почала охоронятися як об'єкт авторського права в США в 1964 році. Право інтелектуальної власності складається з: особистих немайнових прав інтелектуальної власності та/або майнових прав інтелектуальної власності.

Особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням чи у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові/творцеві, який створив цей об'єкт. Хоча у певних випадках, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть належати юридичній або фізичній особі, у якої працює працівник чи замовникові. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням чи у зв'язку з виконанням трудового договору, належать спільно працівникові, який створив цей об'єкт, та замовнику чи юридичній або фізичній особі, у якої він працює, якщо інше не встановлено договором (ст. ст. 429, 430ЦКУ). Передача майнових прав автора оформляється авторським договором із зазначеним переліком майнових прав.

Часто ІТ-компанії, укладають з розробниками ІТ-продуктів певний контракт, в умовах якого зазначено, що все, що працівник створив на своєму робочому комп’ютері, за допомогою ресурсів компанії та в робочий час – вважається власністю компанії. Та іноді трапляються спірні правовідносини, що виникають саме на підставі того, що складно довести хто є власником даного продукту.

Закон України «Про авторське право і суміжні права» визначає комп'ютерну програму як набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах).

В процесі стрімкого розвитку правовідносин в сфері ІТ, питання щодо всебічної охорони комп’ютерних програм, програмного забезпечення та інших ІТ-продуктів в Україні залишається недостатньо врегульованим.

Впершу чергу через відсутність комплексної нормативної бази, що охороняла б програмні продукти. Відповідно до Закону України «Про авторське право та суміжні права» готовий програмний продукт захищається законом, як літературний витвір. Проте сам алгоритм, яким зазвичай є важливим продуктом програмного забезпечення – не захищений. Подібні прогалини в законодавстві стосується не тільки України, а й багатьох країнах світу, зокрема, Росії, Японії, США.

Наприклад, в Японії, існування і дія авторських прав обмежується межами тієї держави, у якій твір було створено. Факт створення об'єкта інтелектуальної власності не тягне визнання будь-яких прав автора на нього на території інших держав. Тому, якщо країна не бере участі в угодах про міжнародну охорону авторських прав, то використання за кордоном твору без згоди автора і без виплати винагороди вважається правомірним.

Щодо інших проблем, так, наприклад, Російська Федерація, як і більшість країн східної Європи буквально потопає в комп'ютерному піратстві. Громадяни цієї країни зовсім не бажають платити гроші за ліцензійний товар. На жаль піратство це проблема не тільки східно-європейського регіону, а й США, що спричинює міліонні збитки для комп'ютерних компаній.

Щодо проблемних моментів законодавства Російської Федерації варто згадати про те, що авторське право в цій державі пов'язують в першу чергу з одним окремо взятим суб'єктом. Коли в сучасних компаніях за складання тієї чи іншої програми відповідає відразу кілька людей, яким для того щоб отримати право стати співавторами необхідно довести свій творчий внесок у створення програмного забезпечення, що є досить складним для людини яка розробляла лише алгоритм для системного коду, не беручи участь при цьому в самій його розробці чи в розробці дизайну програми і т. д. Також виникають деякі проблеми з реєстрацією комп'ютерних програм, оскільки їх реєстрація в Російській Федерації не є обов'язковою, але таким чином правовласник має можливість убезпечити себе від посягання на об'єкт його інтелектуальної власності, що буде підтверджуватись реєстраційним свідоцтвом.

Іншою, не менш значною проблемою є те, що ІТ-продукти часто використовують незаконно, а саме без ліцензії, що порушує права інтелектуальної власності на ці продукти. Проте за час становлення незалежної України, прийнято низку нормативно-правових актів, що спрямованні на врегулювання шляхів правомірного використання комп’ютерних програм та захисту прав інтелектуальної власності на комп’ютерні програми. До таких нормативно-правових актів належать: Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження Концепції легалізації програмного забезпечення та боротьби з нелегальним його використанням» № 247-р від 15.05.2002, Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку легалізації комп'ютерних програм в органах виконавчої влади» № 253 від 04.03.2004, Закон України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних» № 1587-III від 23.03.2000, Постанова Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір» № 1756 від 27.12.2001, Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання комп'ютерних програм в органах виконавчої влади» № 1433 від 10.09.2003, Наказ Міністерства освіти і науки України «Про утворення Реєстру виробників та розповсюджувачів програмного забезпечення» №8 від 08.01.2003.

На сьогодні, існують три реальні і дієві способи захисту програмного продукту від неправомірного використання:

1. охороняти вихідний код програми за допомогою авторського права;
2. охороняти алгоритми, які використовуються в програмах, як способи вирішення конкретних завдань;
3. охороняти назву програми.

Перший - авторське право на твір, а саме комп’ютерну програму, виникає з моменту його створення та матеріального вираження і обов’язкової реєстрації його не вимагається. В Україні існує презумпція авторства, відповідно до якої, автором є особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору. Проте для більшої гарантії можна зареєструвати авторське право на програму і договорів, які стосуються права автора на цей продукт. Отримання охорони держави для програмного продукту і надійне підтвердження авторства відбувається дуже швидко, за стандартною процедурою реєстрації авторського права. Автор отримує свідоцтво, яке дозволяє вільно розпорядитися своїм правом на програмний продукт, базу даних чи інший твір або делегувати право третій особі. Крім того, існує можливість внести свої дані, як виробника чи як розповсюджувача програмного забезпечення до Реєстру виробників та розповсюджувачів програмного забезпечення. Поширювати програмний продукт можливо лише при наявності маркування контрольними марками, що отримані у законодавчо встановленій процедурі.

Другий - захист алгоритмів, які використовуються в програмах. Подібні алгоритми можна захистити від зовнішніх посягань шляхом видачі патенту. Алгоритм, а саме його суть і кожен етап записується і оформляється зрозумілою словесною формою, та підкріплюється необхідними блок-схемами, діаграмами, графіками тощо. Якщо алгоритм вже пройшов перевірку на патентоздатність, може бути подана заява на винахід, а сам автор отримає на нього патент. Цей спосіб вважається найбільше трудомістким і довготривалим, проте, якщо ви бажаєте перестрахувати себе від використання ваших ідей кимось іншим, цей спосіб захисту вважаєтесь найефективніший.

Третій - реєстрування торгової марки, назви програми або сайту, його доменне ім’я. Такий спосіб захисту дозволяє надійно захистити назву програми, базу даних або сайт, як знак для товарів і послуг. Це також дає можливість отримувати прибуток від оформленого правомірного використання знака третіми особами. Власники зареєстрованих торгових марок можуть вимагати відшкодування збитків від незаконного використання свого бренду, а також заборонити використання торгової марки.

Тож, якщо ви прагнете, щоб ваше програмне забезпечення було захищеним і уникало будь-яких посягань збоку інших осіб, вам варто мати достатній захист свого ІТ-продукту.

На сьогоднішній день, в Україні розробляються зміни та деякі доповнення до нормативно-правових документів. Подібне доповнення до нормативної бази значно покращить розуміння того, яким чином особи можуть захистити свої права та інтереси при виникненні спірних правовідносин.