З прийняттям чинного Цивільного кодексу України, який діє вже більше двадцяти років, у гл. 85 ЦКУ, присвяченій спадкуванню за заповітом, з’явилися окремі види заповітів. Так, у самостійних статтях виокремлено положення про заповіт з умовою (ст. 1242 ЦК), заповіт подружжя (ст. 1243 ЦК), секретний заповіт ( ст. 1249, 1250 ЦК). У цьому плані конструкція спільного заповіту подружжя має свою специфіку.
Спільний заповіт як особливий вид розпорядження на випадок смерті
Спільний заповіт є специфічним різновидом одностороннього правочину, в якому подружжя виступають як одна сторона, що представлена двома особами. Такий погляд на природу спільного заповіту подружжя поділяє Верховний Суд, яким вказано, що при вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони. Між цим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може виступати видання довіреності двома та більше особами, спільний заповіт подружжя та ін. Аналіз розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб’єкта; вчиняються суб’єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов’язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків).
При цьому цей вид заповіту, на відміну від інших його видів, містить елементи домовленості між подружжям.
Зазначимо, що спроба «затиснути» усі складні і багатогранні питання, які потребують детального правового регулювання, у межі однієї статті (ст 1243) ЦК виявилася невдалою, що не дивно. Адже якщо порівняти регулювання за ЦК із іноземним досвідом, то побачимо якісно інші, більш детальні підходи до правової регламентації. Наприклад, можливість складання спільного заповіту передбачена цивільним законодавством Німеччини. Так, у частині 3 «Заповіт» книги 5 «Спадкове право» Німецького цивільного уложення (Bürgerliches Gesetzbuch, BGB) уміщено розд 8 Спільний заповіт, у якому міститься 8 параграфів про заповіт подружжя, які стосуються окремих видів спільних заповітів (спільний заповіт у надзвичайних обставинах та спільний власноручний заповіт), встановлюють наслідки нікчемності або розірвання шлюбу для спільного заповіту, регулюють питання взаємного призначення спадкоємцями кожного з подружжя, наявності у спільному заповіті взаємопов’язаних розпоряджень, особливості вилучення спільного заповіту із офіційного зберігання, регламентацію розкриття та оголошення спільного заповіту (§§ 2265-2273 BGВ).
Читайте статтю: Нікчемність заповіту подружжя (ВСУ № 6-2424цс16 від 06.09.2017 року)
Можливо, більш детальне і повне правоврегулювання спільного заповіту подружжя у ЦК відбудеться із завершенням процесів рекодифікації і оновлення ЦК України.
Мета заповідальної конструкції заповіту подружжя передбачає перехід спільного майна, охопленого цим заповітом, до визначеної у ньому особи, як єдине ціле. Транзитивність спільного заповіту подружжя відрізняє його від інших заповітів, оскільки частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив, а лише у разі смерті останнього право на спадкування виникає у осіб, які вищезазначені подружжям як спадкоємці за цим заповітом. Таким чином, може бути виділено принаймні три етапи динаміки правовідношення, пов’язаного із застосуванням конструкції спільного заповіту:
складання подружжям спільного заповіту:
— можливість кожного з подружжя відмовитися від спільного заповіту;
— можливість подружжя скласти новий заповіт;
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстCopyright © 2014-2025 «Протокол». Всі права захищені.