Штраф за паркування за відсутності водія: чимало порушень зараді ста гривень

Запроваджена в Україні відповідальність власників транспортних засобів за несплату за паркування є юридично сирим механізмом, який порушує низку норм від фундаментальних статей ЄКПЛ до національних нормативних актів.

1. Екзотичною, тобто такою, що порушує ст.3 ЄКПЛ, є норма 14-2 КУпАП про адміністративну відповідальність власника автомобіля.

“Так, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вчинення саме позивачем порушення правил дорожнього руху, та не доведено що позивач є суб`єктом відповідальності за вказане правопорушення,” ВС 204/8036/16-а (2а/204/27/17).

В країнах з розвинутою правовою системою, накладення штрафу за паркування на власника транспортного засобу, грунтується на однієї з трьох доктрин:

а) відповідальність об’єкту (“Народ против літаку ХХХ”, на якому перевозились наркотики). Тобто, відповідальність автомобілю, а не власника чи водія,

б) respondeat superior, відповідальність за дії підлеглого (раба чи дитини тощо),

в) спростовуємої презумпції того, що машиною керує власник. Саме ця доктрина застосовується в Україні, 279-3 КУпАП.

Відмова від презумпції невинуватості звичайно виправдовується незначністю покарання та практичною неможливістю дотримання презумпції невинуватості через відсутність водія під час паркування. Проте, настільки радикальний відхід від звичайного правосуддя повинен бути збалансованим достатнімі процесуальними гарантіями, що надають можливість обвинуваченому необтяжливо довести відсутність вини. Ця вимога пропорційності в Україні не дотримана.

У звичайному, поширеному випадку передачі керування іншої особі без внесення її до реєстру, закон не надає власнику ТЗ будь-якої можливості спростувати звинувачення.

КУпАП в статтях 279-3 та 14-2 встановлює вичерпний перелік підстав для доказування невинуватості власника. Сам по собі вичерпний перелік виправдовувальних підстав порушує ст.6 ЄКПЛ, оскільки призводить до автоматичного засудження. Закон, який виключає розсуд суду, розумний розгляд судом всіх обставин, завжди порушує ст.6 ЄКПЛ.