Шістдесят вісім тисяч відтінків ефективного способу судового захисту - суддя ВС Олег Ткачук

Верховний Суд у своїх постановах близько 1700 разів вказав про необхідність забезпечення ефективності судового захисту і у 842 справах це стало підставою для відмови у позові

За увесь час ведення Єдиного державного реєстру судових рішень фіксується більше 68000 випадків обгрунтування усіх видів судових вердиктів наявністю чи відсутністю у вимогах позивачів елементів "ефективного способу судового захисту" чи "ефективного способу захисту". Судові рішення національних судів у 43891 справі за два останні роки ухвалювалося з урахуванням «ефективності звернення». За цей же час суди більше 31 000 разів, тобто у 70 % випадків, відмовляли у задоволенні позовних вимог, вказуючи на неефективність обраного позивачами способу захисту.

Запровадження у широку суддівську практику оцінки ефективних способів захисту збіглося з набранням чинності 15 грудня 2017 року змін до процесуальних кодексів та початком діяльності нового Верховного Суду.

Верховний Суд у своїх постановах близько 1700 разів вказав про необхідність забезпечення ефективності судового захисту і у 842 справах це стало підставою для відмови у позові.

Інтенсивність застосування подібної новели правозастосування збільшується, що вимагає прискіпливої уваги до питань, пов’язаних з тлумаченням поняття і визначенням змісту «ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу».

Конституція України надає кожному право захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами (ст. 55 Конституції України).

Відповідна конституційна норма реалізується, зокрема, у законах, що визначають процедуру судового захисту – процесуальних кодексах.

Наприклад, стаття 4 ЦПК визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цей же Кодекс, як і інші процесуальні Закони, формулює правила за якими має діяти суд, а також усі особи, котрі залучені до вирішення судової справи. Зокрема, зобов’язуючи суд та учасників процесу сприяти справедливому, неупередженому та своєчасному розгляду і вирішенню цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав (ст. 2 ЦПК), Закон називає ті інструменти, котрі може використати суд ухвалюючи рішення, щодо заявлених у судовій справі вимог - способи захисту, які застосовуються судом (ст. 5 ЦПК). Здійснюючи правосуддя, суд захищає права і діє лише так, як це визначено законом або договором. Це його обов’язок, що визначає і межі суддівського розсуду.

Читайте статтю: ВП ВС вказала, який спосіб оскарження державної реєстрації речового права буде ефективним - справа №914/2350/18

Цивільний кодекс України (ст. 16 ЦК) надає особі майже повну свободу у визначенні переліку способів захисту своїх цивільних прав та інтересів.

Обмежується вона лише намірами завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом у різних формах (ч.ч.2-5 ст. 13 ЦПК). При цьому суд повинен захистити цивільне право або інтерес способом, визначеним позивачем, або ж іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Останнє правило матеріального закону узгоджується з процедурними вимогами ст. 5 ЦПК та визначальними засадами судочинства (ст. 2 ЦПК). Суд, звісно, має повноваження також на те, щоб залишити позов без розгляду, закрити провадження у справі або відмови у задоволенні позову.