РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2015 року м. Київ Колегія суддів cудової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого Касьяна О.П.,
суддів: Амеліна В.І.. Гончара В.П.,
Остапчука Д.О., Савченко В.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Генеральної прокуратури України, третя особа - ОСОБА_5, про захист честі, гідності та ділової репутації, за касаційними скаргами Генеральної прокуратури України та ОСОБА_6, який діє від імені ОСОБА_5, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2015 року
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом та просив визнати недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, порушує права, свободи, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію останнього, інформацію, яка викладена в листі на ім'я Верховного представника Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки Кетрін Ештон від 08 липня 2014 року, направленому Генеральною прокуратурою України за підписом заступника Генерального прокурора України наступного змісту:
«Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України проводиться досудове розслідування стосовно ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42014100000000209 від 06 березня 2014 року за ч. 2 ст. 191 (заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем), ч. 1 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем) КК України стосовно зловживання ним на посаді заступника Глави Адміністрації Президента України своїм службовим становищем при працевлаштуванні завідувачем кафедри конституційного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка та заволодінні коштами у вигляді заробітної плати в розмірі 114 091 грн 69 коп. на вказаній посаді, не виконуючи фактично ніякої роботи, а також зайнятті по квоті з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ посади члена Вищої ради юстиції України».
Зобов'язати відповідача спростувати інформацію, яка викладена в листі на ім'я Верховного представника Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки Кетрін Ештон від 08 липня 2014 року в такий же спосіб, у який вона була поширена, та не пізніше десяти днів з дня набрання рішення суду законної сили направити лист на ім'я Верховного представника Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки з повідомленням про ухвалене у цій справі судове рішення та направити з таким листом копію такого судового рішення.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що поширена у такий спосіб відповідачем інформація не відповідає дійсності, порушує права, свободи, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію позивача, оскільки створює враження причетності позивача до протиправної діяльності, створює уявлення у представника та робочих органів Європейського Союзу про позивача, як злочинця, у зв'язку з причетністю до вчинення кримінально караного діяння.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 листопада 2014 року позов задоволено частково.
Визнано недостовірною, такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, викладену в листі Генеральної прокуратури України від 08 липня 2014 року на ім'я Верховного представника Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки, а саме: «Головним слідчим управління Генеральної прокуратури України проводиться досудове розслідування стосовно ОСОБА_4».
З метою спростування недостовірної інформації, зобов'язано Генеральну прокуратуру України повідомити Європейську службу зовнішньої дії про ухвалене у справі рішення суду протягом місяця з дня набрання ним законної сили.
Вирішено питання про стягнення судових витрат.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2015 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 листопада 2014 року змінено та виключено з мотивувальної частини рішення суду посилання на положення ч. 3 ст. 277 ЦК України.
У решті рішення суду залишено без змін.
У касаційних скаргах Генеральна прокуратура України та ОСОБА_6, який діє від імені ОСОБА_5, просить суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення (ч. 3 ст. 335 ЦПК України).
Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону судові рішення в повній мірі не відповідають.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виключивши лише з мотивувальної частини рішення суду посилання на ч. 3 ст. 277 ЦК України, дійшов висновку про те, що інформація, яка була поширена в листі на ім'я Верховного представника Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки Кетрін Ештон від 08 липня 2014 року, направленому Генеральною прокуратурою України за підписом заступника Генерального прокурора України, є негативною, оскільки говорить про суспільно-небезпечну діяльність позивача та містить негативну соціальну оцінку позивача та його ділових і професійних якостей, принижує його честь, гідність та ділову репутацію, тому дійшов висновку про визнання такої інформації недостовірною та її спростування в спосіб, поширений відповідачем.
Відповідно до Конституції України <nau://ukr/254к/96-ВР> та ст. ст. 270 <nau://ukr/435-15|st270>, 275 <nau://ukr/435-15|st275>, 297 ЦК України <nau://ukr/435-15|st297> фізична особа має право як на повагу до гідності та честі, так і право на захист свого особистого немайнового права.
У ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.
Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року встановлено, що ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію (п. 1 ст. 17).
Сервіси для юристів