Стаття 129-1 Конституції України закріпила норму, за якою судове рішення є обов’язковим до виконання, обов’язок із забезпечення його виконання покладається на державу, в особі державних органів.
Повне, швидке та ефективне виконання судових рішень (далі – рішення або судові рішення) забезпечує захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що повністю узгоджується із екзистенційною природою України як правової, демократичної держави.
Водночас, в Україні тривалий час існує проблема належної реалізації останнього етапу судового провадження – виконання судового рішення, яке або не виконується взагалі або не виконується належно.
Наявність такого явища породжує численну кількість проблем, які покладаються переважно на осіб, які зацікавлені у виконанні рішення – позивачів, стягувачів тощо.
Своєю чергою, виконання судового рішення, висока якість та ефективність його виконання корелює меті судочинства та є складовою права на справедливий суд в контексті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року [3].
Беручи до уваги претендування України на повноправне членство в Європейському Союзі (далі – ЄС), ефективне виконання судових рішень стало ще більш важливою та чутливою процедурою, яка має відбуватись із врахуванням основних принципів і підходів ЄС.
Так, Заїка В.С., зауважує, що проблема виконання судових рішень є системною та потребує нагального її вирішення [1, с.100]. Адже такий стан справ не відповідає зобов’язанням України щодо утвердження верховенства права, прав та свобод людини згідно зі статтею 3 Статуту Ради Європи [11].
З такою думкою складно не погодитись, оскільки відсутність в Україні механізмів, які б забезпечували повною мірою швидке виконання судових рішень гальмує як євроінтеграційний процес, так і інші позитивні державні перетворення.
Виконання судових рішень є однією з основних складових роботи судової системи і визначається принципами правової держави, забезпечуючи захист прав і свобод осіб, а також стабільність і законність в суспільстві.
Корчевна Л.О. визначає проблему систематичного невиконання судових рішень як одну з найголовніших в судовій галузі. Справедливо звертається увага на те, що невиконання судового рішення порушує право особи на справедливий суд, на імперативності якого наголошував Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) [4].
Так, ЄСПЛ у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року вказав, що виконання судового рішення є невід’ємним елементом права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду [9].
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстCopyright © 2014-2025 «Протокол». Всі права захищені.