Проблеми досудового слідства через призму висловлювань слідчих суддів ВАКС

Шановні колеги!
У цьому матеріалі зібрано найкращі, на мій погляд, висловлювання слідчих суддів ВАКС — Вищого антикорупційного суду, — які я назвав «ВАКСИЗМИ». Пропоную їх прочитати як є. Майже без моїх коментарів. Я дозволив собі буквально пару зауважень (виділено курсивом) винятково для розуміння окремих абзаців.

Гадаю, що ця добірка допоможе краще зрозуміти, як думають шановні слідчі судді ВАКС.

Приємного прочитання!

(1) Допустимість доказів на досудовому слідстві

«Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з урахуванням положень ст. 17 КПК України не входить до предмета судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх достатності та допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особи про підозру неможливий».

(2) Допустимість доказів на досудовому слідстві

«Відповідно до КПК України визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду. На стадії досудового розслідування слідчий суддя може оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особі у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих».

(3) Допустимість доказів на досудовому слідстві

«Визнання недопустимими первісних доказів за іншими правилами допустимості, передбаченими КПК України, саме собою не дає підстав для визнання недопустимими похідних доказів на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України. Наведене також узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року (справа № 668/69/16-к, провадження № 51-10088км18)».

Ну, якщо її читати, то ні. В ухвалі зазначено: «При вирішенні питання щодо допустимості похідних доказів суд має встановити не лише те, що первісний доказ отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав і свобод людини і використовувався в процедурах, які призвели до отримання похідного доказу, а також те, що похідний доказ здобутий саме завдяки тій інформації, яка міститься в первісному доказі, що визнаний недопустимим на підставі частин 1-3 ст. 87 КПК України.

Визнання недопустимими первісних доказів за іншими правилами допустимості, передбаченими КПК України, саме собою не дає підстав для визнання недопустимими похідних доказів на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України. У разі встановлення іншого порушення прав та свобод людини, крім істотних, Суд в кожному конкретному випадку має перевірити, у тому числі, чи вплинуло таке порушення на загальну справедливість судового розгляду за критеріями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики ЄСПЛ та національного законодавства». Тобто слідчий суддя наводить перше речення без другого