Стаття 21. Критерії для невизнання найменування товару традиційною гарантованою особливістю

1. Найменування товару не визнається традиційною гарантованою особливістю і визнається таким, що має підстави для відмови в наданні правової охорони, якщо воно:

1) не відповідає умовам, визначеним статтею 20 цього Закону;

2) суперечить публічному порядку, принципам гуманності та моралі;

3) є назвою, що стала видовою або відображає лише обов’язкові вимоги до найменування сільськогосподарського товару або харчового продукту або вимоги щодо сільськогосподарського товару або харчового продукту, передбачені чинним законодавством;

4) є тотожним або схожим настільки, що його можна сплутати з торговельною маркою, права на яку визнані в Україні, якщо, зважаючи на репутацію, відомість і тривалість використання зазначеної торговельної марки, така правова охорона може ввести в оману споживачів щодо справжності товару, або з раніше зареєстрованим або поданим на реєстрацію географічним зазначенням.