П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоКривенди О.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О.,
при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,
за участю представника Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) та державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) - Петричук І.М., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства «ЛПТ ТОРГ» (далі - ПП) до ДФС, третя особа - ДПІ, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2014 року ПП звернулося до окружного адміністративного суду
міста Києва з позовом, у якому просило:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) ДФС щодо відмови прийняти на реєстрацію податкову накладну від 16 вересня 2014 року № 90 (далі - Податкова накладна), яку ПП направило як електронний документ для внесення до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр);
- зобов'язати ДФС розблокувати для ПП подачу звітності в електронному вигляді;
- зобов'язати ДФС зареєструвати у Реєстрі Податкову накладну, видану ПП, датою (операційним днем) направлення її як електронного документа для реєстрації у Реєстрі.
На обґрунтування позову ПП послалося на те, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у прийнятті Податкової накладної, оскільки договір про визнання електронних документів від 19 червня 2014 року № 190620141 (далі - Договір) є чинним, а тому підстав для відмови у прийнятті податкової звітності немає.
Суди встановили, що ПП є юридичною особою, яка зареєстрована
6 червня 2014 року за № 10711020000032149 відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Подільського району реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві.
З 10 червня 2014 року ПП перебуває на обліку у ДПІ як платник податків, про що зроблено відповідний запис під № 265614070448.
На виконання вимог пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України (далі - ПК) між ПП та ДПІ було укладено Договір, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість (далі - ПДВ) та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до податкових органів засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях як оригіналу.
Відповідно до пункту 1.1 Договору позивач зобов'язується надсилати до органу державної податкової служби податкові документи в електронному вигляді у форматі (стандарті), затвердженому Державною податковою адміністрацією України.
Згідно з пунктом 3.1 Договору відповідач взяв на себе обов'язки забезпечити приймання документів в електронному вигляді позивача у терміни, визначені законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп'ютерну обробку.
ПП засобами електронного зв'язку направило до ДФС Податкову накладну.
Згідно з квитанцією від 17 вересня 2014 року № 1 відповідач Податкову накладну не прийняв, як на підставу для неприйняття послався на розірвання Договору у зв'язку з порушенням позивачем його істотних умов.
Разом з тим постановою окружного адміністративного суду міста Києва від
27 листопада 2014 року у справі № 826/16724/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року, позовні вимоги ПП до ДПІ задоволені частково: дії контролюючого органу щодо розірвання в односторонньому порядку Договору визнані протиправними.
Суди вказали, що у ДПІ не було підстав для розірвання договору з позивачем в односторонньому порядку з підстав, передбачених умовами Договору. Належних та допустимих доказів, які б підтверджували внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо місцезнаходження позивача, ДПІ не надала, а тому відомості про місцезнаходження ПП, які містяться в зазначеному реєстрі, є достовірними, а посилання відповідача на відсутність підприємства за місцезнаходженням - необґрунтованими.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 2 червня
2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2015 року, позов задовольнив частково: визнав протиправними дії ДФС щодо відмови у реєстрації Податкової накладної; зобов'язав ДФС зареєструвати у Реєстрі Податкову накладну; в іншій частині позовних вимог відмовив.
Вищий адміністративний суд України ухвалами від 5 та 6 серпня
2015 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргами ДПІ та ДФС на ці судові рішення.
Сервіси для юристів