П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоКривенка В.В., суддів:Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,
за участю представників:
позивача - Куліша Є.Я.,
відповідача - Молочко Н.Г., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Інарт» (далі − Товариство) до відділу реклами управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради (далі − Рада), третя особа - комунальне підприємство «Міський інформаційний центр» (далі − Підприємство), про визнання неправомірною відмови у продовженні строків дії дозволів, зобов'язання продовжити строки дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами,
в с т а н о в и л а:
У липні 2008 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило визнати протиправною відмову Ради в продовженні строків дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами, зобов'язати продовжити строки дії дозволів на розміщення реклами до 30 червня 2012 року.
Позовні вимоги Товариство обґрунтувало тим, що відповідач всупереч вимогам частини першої статті 16 Закону України від 3 липня 1996 року № 270/96-ВР «Про рекламу» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_476236/ed_2009_01_01/pravo1/Z960270.html?pravo=1> (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі − Закон № 270/96-ВР), положень Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2009_09_09/pravo1/KP032067.html?pravo=1> (далі − Типові правила), відмовив у продовженні строку дії дозволів до кінця 2007 року у зв'язку з відсутністю договорів користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій, що знаходяться у комунальній власності.
Суди розглядали справу неодноразово.
Комінтернівський районний суд міста Харкова постановою від 26 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2011 року та Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2013 року, позовні вимоги задовольнив: визнав відмову Ради у продовженні строків дії дозволів на розміщення реклами протиправною та зобов'язав продовжити дію дозволів на розміщення реклами до 30 червня 2012 року.
Висновок суду першої інстанції, з яким погодилися апеляційний та касаційний суди, ґрунтується на тому, що законодавчо визначений спосіб продовження дозволів на розміщення зовнішньої реклами не передбачає обов'язку Товариства надавати Раді для продовження дозволів інших документів крім заяви та у випадках розміщення складної спеціальної конструкції − обґрунтування щодо її відповідності проекту та вимогам безпечності її розміщення та використання (експертний висновок).
У заявах про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі − КАС), Рада та Підприємство просять скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2013 року та прийняти нове рішення − про відмову у задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування заяв додано постанову Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2011 року (К-341/08 К-231/08), у якій цей суд, відмовляючи ТОВ у задоволенні позову, дійшов висновку, що відповідач правомірно відмовив у продовженні строку дії дозволу на розміщення реклами, оскільки за змістом положень пункту 4.2. Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові, затверджених рішенням виконавчого комітету Ради від 20 жовтня 2004 року № 977 (далі − Правила) та частини першої статті 16 Закону № 270/96-ВР, якими передбачені підстави та процедури надання дозволу та продовження строку дії дозволу на розміщення реклами, необхідно враховувати волевиявлення власника місця розташування рекламних засобів.
Перевіривши наведені у заявах доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах частини першої статті 16 Закону № 270/96-ВР, положень Типових правил та пункту 4.2. Правил.
Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону № 270/96-ВР розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб). Розміщення зовнішньої реклами на територіях та об'єктах поза населеними пунктами провадиться лише за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).
Відповідно до пункту 1 Типових правил, дозвіл − це документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.
Виконавчим органом ради за визначенням, наведеним у пункті 2 Типових правил, є виконавчий комітет сільської (сільський голова), селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міськдержадміністрації.
Пунктом 6 зазначеного нормативно-правового акта встановлено, що до повноважень робочого органу належать, зокрема:
розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами на надання дозволу, внесення змін у дозвіл, переоформлення дозволу та продовження строку його дії;
прийняття рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу, продовження строку, на який встановлено зазначений пріоритет, або про відмову в установленні такого пріоритету;
підготовка проекту рішення виконавчого органу ради щодо надання дозволу чи про відмову у його наданні;
видача дозволу на підставі рішення виконавчого органу ради.
Згідно з пунктом 15 Типових правил у разі недодержання заявником строку, зазначеного в пункті 11 цих Правил, та у разі ненадання ним в установлений строк документів, зазначених у пункті 13 цих Правил, заява вважається неподаною, пріоритет на місце розташування рекламного засобу втрачається, документи повертаються заявнику, про що робочий орган робить відповідний запис в журналі реєстрації.
За змістом пункту 16 Типових правил дозвіл погоджується з власником місця або уповноваженим ним органом (особою) і спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури.
Типові правила (пункт 22) встановлюють можливість відмови у наданні дозволу у разі, коли: оформлення поданих документів не відповідає встановленим вимогам; у поданих документах виявлені завідомо неправдиві відомості. Перелік підстав для відмови у наданні дозволу є вичерпним.
Сервіси для юристів