Постанова ВСУ від 23.06.2015 року у справі №826/10350/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенди О.В.,

суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А.,

Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Державної фінансової інспекції в м. Києві (далі - Інспекція) до публічного акціонерного товариства «Науково-виробничий комплекс «Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського» (далі - Товариство) про зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У липні 2014 року Інспекція звернулася до суду з позовом, у якому просила зобов'язати Товариство виконати вимогу від 28 березня 2014 року № 26-071-14-14/3834, а саме:

- забезпечити повернення коштів в сумі 15 000 грн, у тому числі шляхом стягнення з осіб, з вини яких допущено порушення, в порядку статті 1166 Цивільного кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844269/ed_2014_09_02/pravo1/T030435.html?pravo=1> (далі - ЦК);

- забезпечити повернення коштів в сумі 165 172 грн 49 коп., у тому числі шляхом стягнення з осіб, з вини яких допущено порушення, в порядку статті 1166 ЦК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844269/ed_2014_09_02/pravo1/T030435.html?pravo=1>;

- забезпечити повернення коштів в сумі 191 380 грн 10 коп., у тому числі шляхом стягнення з осіб, з вини яких допущено порушення, в порядку статті 1166 ЦК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844269/ed_2014_09_02/pravo1/T030435.html?pravo=1>;

- відобразити в обліку дебіторську заборгованість за нестягнутими штрафними санкціями, забезпечити повернення коштів у сумі 100 870 грн 38 коп., у тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи з контрагентом;

- відобразити в обліку дебіторську заборгованість за нестягнутими штрафними санкціями, забезпечити повернення коштів у сумі 106 052 грн 46 коп., у тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи з контрагентом.

На обґрунтування позовних вимог Інспекція вказала, що відповідно до пункту 10 статті 10 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2939-XII) органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Суди встановили, що Інспекція відповідно до пункту 1.1.4.1 плану контрольно-ревізійної роботи на IV квартал 2013 року та на підставі направлень провела планову ревізію фінансово-господарської діяльності Товариства за період з 1 січня 2011 року по 1 грудня 2013 року, про що складено акт від 17 лютого 2014 року № 071-30/320.

На підставі зазначеного акта Інспекція направила на адресу Товариства вимогу від 28 березня 2013 року № 26-071-14-14/3834 щодо усунення порушень, виявлених під час ревізії.

Інспекція, вважаючи пункти 2-5 вищевказаної вимоги такими, що не виконані Товариством, звернулася з позовом до суду.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 14 серпня 2014 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 листопада 2014 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на ці судові рішення.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Товариство зазначає, що в доданих до заяви постановах Вищого адміністративного суду України від 29 січня та 3 лютого 2015 року по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано пункти 7, 10 статті 10 Закону № 2939-XII та підпункт 4 пункту 4, підпункти 15, 21 пункту 6 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення, Держфінінспекція відповідно). Просить скасувати рішення судів всіх інстанцій у цій справі і відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява Товариства підлягає задоволенню з таких підстав.

У постановах Вищого адміністративного суду України від 29 січня та 3 лютого 2015 року, наданих Товариством на підтвердження наведених у заяві доводів, цей суд дійшов висновку про те, що збитки стягуються у судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряється судом і вони не можуть бути стягнуті за адміністративним позовом про зобов'язання вчинити певні дії.

Водночас у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які визнали обґрунтованою і правомірною вимогу Інспекції зобов'язати Товариство виконати приписи її письмової вимоги щодо повернення коштів, оскільки воно не виконало пункти 2-5 цієї вимоги.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував зазначені норми права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом цих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Положенням визначено, що Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах (пункт 7 Положення).