Постанова ВСУ від 06.04.2016 року у справі №3-130гс16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 квітня 2016 року м. Київ

Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Жайворонок Т.Є., суддів:Барбари В.П.,Колесника П.І., Берднік І.С.,Потильчака О.І., Ємця А.А.,Шицького І.Б., - за участю представників:

позивача - Говтвяниці М.В.,

відповідача - Шихкерімової Н.К., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Харківське ОТВ АМК України) про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 4 листопада 2015 року у справі № 922/2950/15 за позовом фермерського господарства «AURUM» (далі - ФГ «AURUM») до Харківського ОТВ АМК України про визнання недійсним і скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року ФГ «AURUM» звернулося до суду з позовом до Харківського ОТВ АМК України про визнання недійсним і скасування рішення відповідача від 12 березня 2015 року № 40-р/к про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу. В обґрунтування позову послалося на те, що усі договори між ним і власниками земельних ділянок укладено відповідно до вимог чинного на той час законодавства; жоден із орендодавців не звертався до позивача або до суду із вимогою про розірвання чи внесення змін до договорів оренди земельних ділянок; внесення змін до договорів в односторонньому порядку не передбачено ні умовами цих договорів, ні ст. 30 Закону України «Про оренду землі», ні ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України (далі - ГК); Указ Президента України від 2 лютого 2002 року № 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» (далі - Указ № 92/2002) не зобов'язує встановлювати орендну плату за використання земельних ділянок у розмірі не менше 3 % від нормативної оцінки землі та має рекомендаційний характер, що підтверджується висновком, наведеним у постанові Верховного Суду України від 25 червня 2011 року; усі договори, укладені позивачем з орендодавцями після внесення змін до Указу № 92/2002, укладено з урахуванням зазначених у них рекомендацій.

Заперечуючи проти позову, Харківське ОТВ АМК України послалося на те, що при прийнятті спірного рішення встановлено, що ФГ «AURUM» займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, а бездіяльність щодо невнесення змін до договорів оренди землі в частині встановлення орендної плати в розмірі не менше 3 % від вартості землі може призвести до ущемлення інтересів споживачів (власників земельних часток паїв). Така бездіяльність ФГ «AURUM» була би неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 9 червня 2015 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2015 року, позов задоволено: визнано недійсним і скасовано рішення адміністративної колегії Харківського ОТВ АМК України від 12 березня 2015 року № 40-р/к у справі № 2/02-268-14.

Постановою Вищого господарського суду України від 4 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишено без змін.

У заяві про перегляд з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), Харківське ОТВ АМК України просить скасувати постановлені судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.

На обґрунтування заяви Харківське ОТВ АМК України надало копію постанови Вищого господарського суду України від 10 жовтня 2012 року у справі № 5023/10690/11 за позовом приватного сільськогосподарського підприємства «Молнія-1» до Харківського ОТВ АМК України про визнання недійсним і скасування рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню.

У справі, яка розглядається, судом установлено, що 12 березня 2015 року адміністративна колегія Харківського ОТВ АМК України, розглянувши подання другого відділу досліджень і розслідувань про попередні висновки від 9 лютого 2015 року № 56 у справі № 2/12-245-14 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку з боку ФГ «AURUM», прийняла рішення, яким:

- визнано, що згідно зі ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_87/ed_2013_07_04/pravo1/T012210.html?pravo=1>» ФГ «AURUM» за підсумками діяльності у 2011-2014 роках і станом на березень 2015 року займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із набуття в оренду земельних часток (паїв) у межах орендованих ним земельних часток (паїв) на територіях Лютівської та Олександрівської сільських рад Золочівського району Харківської області;

- визнано, що ФГ «AURUM», не привівши у відповідність з Указом № 92/2002 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2008_08_19/pravo1/U092_02.html?pravo=1> (зі змінами, внесеними Указом Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» (далі - Указ № 725/2008) договори оренди землі з власниками земельних часток у частині встановлення розміру орендної плати не менше 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене ч. 1 ст. 13 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_98/ed_2013_07_04/pravo1/T012210.html?pravo=1>, п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_375/ed_2013_07_04/pravo1/T012210.html?pravo=1>», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, а саме бездіяльність, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів (власників земельних часток (паїв), яка була би неможливою за умови існування значної конкуренції на ринку послуг з набуття в оренду земельних часток (паїв);

- згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_399/ed_2013_07_04/pravo1/T012210.html?pravo=1>» за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене ч. 1 ст. 13 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_98/ed_2013_07_04/pravo1/T012210.html?pravo=1>, п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_375/ed_2013_07_04/pravo1/T012210.html?pravo=1>», на ФГ «AURUM» накладено штраф у розмірі 68 000 грн;

- зобов'язано ФГ «AURUM» припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом ініціювання змін до договорів оренди землі в частині визначення розміру орендної плати відповідно до чинного законодавства України, про що повідомити Харківське ОТВ АМК України у 6-місячний строк з дня одержання рішення.

У матеріалах справи відсутні докази звернення власників земельних ділянок (паїв) до ФГ «AURUM» із пропозицією змінити розмір орендної плати та документів, які би свідчили, що власники земельних ділянок зверталися з відповідним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що оскаржуване рішення Харківського ОТВ АМК України винесено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що в силу положень ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є підставою для визнання недійсним і скасування цього рішення. Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що частину договорів між ФГ «AURUM» та орендодавцями укладено до набрання чинності Указом № 725/2008 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2008_08_19/pravo1/U725_08.html?pravo=1>, яким запроваджено плату за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 % визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря. Крім того, зазначений Указ не покладає на орендаря обов'язку ініціювати приведення розміру орендної плати у відповідність до наведених у ньому норм. Законом України «Про оренду землі» установлено, що розмір орендної плати за землю встановлюється та переглядається за згодою сторін, а в разі недосягнення згоди щодо умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку. Тобто відносини між сторонами договору оренди є цивільно-правовими.

Вирішуючи аналогічну справу № 5023/10690/11, суд касаційної інстанції погодився із висновками суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним рішення про зловживання монопольним (домінуючим) положенням з огляду на те, що норма Указу № 92/2002 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2008_08_19/pravo1/U092_02.html?pravo=1> (зі змінами, внесеними Указом № 725/2008) щодо запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 % визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря згідно з ч. 3 ст. 106 Конституції України є обов'язковою для виконання на території України. Положення цієї норми не обмежують сторони у визначенні розміру орендної плати, а лише встановлюють її мінімальну межу.

Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних судових рішень у подібних правовідносинах.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.

За змістом положень ст.ст. 1, 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» монополізація - це досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища. Суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:

- на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;