П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 листопада 2014 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Яреми А.Г.,суддів:Гуменюка В.І.,Романюка Я.М.,Сімоненко В.М.,- Лященко Н.П.,Сеніна Ю.Л., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром добича Уренгой», товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива», Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області про визнання права власності на незавершене будівництво та земельні ділянки, за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива» до ОСОБА_14 про визнання недійсним договору про інвестування будівництва житла, за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива» до ОСОБА_14 про витребування майна із чужого незаконного володіння та зобов'язання звільнити житловий будинок і зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива» до державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області, Сухолиманської сільської ради, ОСОБА_14, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Газпром добича Уренгой», про визнання права власності за заявою Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2013 року,
в с т а н о в и л а :
У вересні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Перспектива» (далі - ТОВ «Перспектива») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_14 про усунення перешкод у користуванні майном і з урахуванням наступних уточнень позовних вимог просило: визнати недійсним договір інвестування будівництва житла від 11 листопада 2004 року, укладеного з відповідачем; витребувати із чужого незаконного володіння незавершений будівництвом будинок АДРЕСА_1 Овідіопольського району Одеської області. шляхом виселення з нього ОСОБА_14 та членів його сім'ї, визнати за ТОВ «Перспектива» право власності на будівельні матеріали й обладнання, що були використані в процесі будівництва 108 об'єктів у с. Сухий Лиман Овідіопольського району Одеської області.
Свої вимоги мотивувало тим, що 7 травня 1993 року трестом «Уренгойгаздоррембуд», якому належала забудована земельна ділянка, і кооперативом «Автодорсервіс» для вирішення питань продовження будівництва було створено ТОВ «Перспектива» та що з 15 листопада 2004 року об'єкти незавершеного будівництва в АДРЕСА_1 готовністю 95 %, були внесені до статутного капіталу ТОВ «Перспектива», але ОСОБА_14 з 2004 року незаконно використовує вказаний будинок для проживання.
Просило також із цих підстав визнати право власності на майновий комплекс селища газовидобувальників у с. Сухий Лиман Овідіопольського району Одеської області, що складається з об'єктів житлових будинків згідно з наданим позивачем переліком.
22 грудня 2011 року ОСОБА_7, діючи від свого імені, та як представник ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Газпром добича Уренгой» ( далі - ТОВ «Газпром добича Уренгой»), ТОВ «Перспектива», Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області про визнання права власності на незавершене будівництво й земельні ділянки, указуючи, що рішеннями Сухолиманської сільської ради йому та його довірителям було виділено земельні ділянки під забудову житловими будинками й що розпорядженнями голови Овідіопольської районної ради їм надано дозвіл на будівництво житлових будинків, а пізніше зареєстровано та видано будівельні паспорти на забудову земельних ділянок АДРЕСА_2
Посилаючись на те, що за досягнутою домовленістю будівництво житлових будинків здійснював трест «Уренгойгазавтодор», правонаступником якого є ТОВ «Газпром добича Уренгой», станом на 2008 рік житлові будинки збудовані на 80-90 %, але ТОВ «Газпром добича Уренгой» відмовляється приймати грошові кошти на оплату здійсненого будівництва та передавати будинки позивачам, просили суд визнати за ними право власності на вказані незавершені будівництва та земельні ділянки.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 січня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до ТОВ «Газпром добича Уренгой», ТОВ «Перспектива», Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області про визнання права власності на незавершене будівництво та земельні ділянки відмовлено.
Позовні вимоги ТОВ «Перспектива» задоволено: визнано недійсним договір № 1 про інвестування будівництва житла від 11 листопада 2004 року, укладений між ТОВ «Перспектива» і ОСОБА_14; визнано за ТОВ «Перспектива» право власності на майновий комплекс селища газовидобувальників у с. Сухий Лиман Овідіопольського району Одеської області, що складається з незавершених будівництвом будівель згідно з переліком; витребувано з володіння ОСОБА_14 не введений в експлуатацію житловий будинок АДРЕСА_1 Одеської області та постановлено виселити з нього ОСОБА_14 з усіма особами, які в ньому мешкають без надання іншого жилого приміщення й передати ТОВ «Перспектива».
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 15 березня 2013 року рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 січня 2013 року в частині визнання права власності ТОВ «Перспектива» на майновий комплекс селища газовидобувальників у с. Сухий Лиман Овідіопольського району Одеської області, що складається з незавершених будівництвом будівель згідно з переліком, і в частині витребування з володіння не введеного в експлуатацію будинку АДРЕСА_1 Одеської області та виселення з нього ОСОБА_14 з усіма особами, які в ньому мешкають, без надання іншого жилого приміщення скасовано й ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено; у решті - рішення суду залишено без змін.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2013 року рішення апеляційного суду Одеської області від 15 березня 2013 року скасовано, залишено в силі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 січня 2013 року.
У заяві про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2013 року Сухолиманська сільська рада Овідіопольського району Одеської області порушує питання про скасування зазначеної ухвали та направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 331, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
В обґрунтування заяви Сухолиманська сільська рада Овідіопольського району Одеської області надала ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 вересня 2013 року та від 5 березня 2014 року, в яких, на її думку, по-іншому застосовано зазначені правові норми за однакових правовідносин.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 липня 2014 року цивільну справу допущено до провадження Верховного Суду України в порядку глави 3 розділу V Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до змісту статті 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, у разі, якщо встановить, що це рішення є незаконним.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Перспектива», суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, установивши, що єдиний комплекс незавершеного будівництва об'єктів селища газовидобувальників у с. Сухий Лиман Овідіопольського району Одеської області був переданий учасником ТОВ «Перспектива» у власність як вклад до статутного капіталу цього товариства, і застосувавши положення статті 115 ЦК України, статті 85 Господарського кодексу України, за якими господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками й учасниками як внески, на підставі статей 331, 392 ЦК України дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання права власності на вказане майно за товариством.
Разом із тим в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 вересня 2013 року касаційний суд з підстав статей 331 та 392 ЦК України дійшов висновку, що право власності на нерухоме майно, якщо законом передбачено прийняття його до експлуатації, виникає з моменту прийняття його до експлуатації, а якщо договором або законом передбачено державну реєстрацію такого майна, - з моменту його державної реєстрації
Таким чином, убачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм статей 331 та 392 ЦК України.
Вирішуючи питання про усунення неоднаковості в застосуванні статей 331 та 392 ЦК України, Верховний Суд України виходить із такого.
За змістом частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Предметами права власності може бути лише майно, яке складається з речей (стаття 179 ЦК України), сукупності речей та майнових прав (стаття 190 ЦК України).
Право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить тільки власникові (стаття 317 ЦК України)
До речей як складової поняття майна, зокрема нерухомих, відповідно до положень статті 181 ЦК України належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Сервіси для юристів