Постанова ВССУ від 26.01.2026 року у справі №461/3339/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року

м. Київ

справа № 461/3339/22

провадження № 61-17026св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи: територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради, П'ята Львівська державна нотаріальна контора,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2024 року в складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та просила: встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 однією сім`єю у період з 2010 року по січень 2021 року; змінити ОСОБА_1 черговість одержання права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , 1931 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з четвертої на першу чергу спадкування.

На обґрунтування позову зазначала, що вона зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . У квартирі АДРЕСА_2 в цьому будинку по сусідству проживала ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її чоловік ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 , не було дітей, вони називали її своєю дочкою, а відтак вони фактично проживали однією сім`єю. Окрім того, вони потребували постійного догляду, допомоги. За таких обставин, будучи названою фактичною дочкою, вона купувала усе необхідне для ведення домашнього господарства, готувала для них, прибирала в квартирі. Усі свята вони святкували, як одна сім`я, оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були другими бабусею та дідусем для її дітей.

ОСОБА_7 , будучи у віці 77 років, важко захворіла та стала повністю прикутою до ліжка внаслідок перелому тазобедреного суглобу, тому у зв`язку з необхідністю постійного догляду вона стала фактично проживати з ними однією сім`єю.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 померла у віці 90 років. Похованням вона займалася особисто, оскільки інших родичів у пана ОСОБА_8 та пані ОСОБА_9 не було. Важко переживаючи смерть своєї дружини, ОСОБА_6 постійно потребував стороннього догляду та допомоги.

За життя ОСОБА_7 та ОСОБА_6 неодноразово наполягали на оформленні на її користь договору дарування належної їм квартири, однак вона, побоюючись образити пані ОСОБА_9 та пана ОСОБА_8 , завжди жартувала, що ще встигнуть це зробити.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 у віці 89 років помер. Через відсутність інших родичів весь обов`язок поховання вона взяла на себе. Оскільки в померлого відсутні будь-які родичі першої-третьої черги спадкування, вона, будучи спадкоємцем четвертої черги за законом, 11 лютого 2021 року звернулася в П`яту Львівську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_6 .

Однак, нотаріус повідомила, що після смерті ОСОБА_6 за заявою іншого спадкоємця вже відкрита спадкова справа № 29/2021.

Крім цього, повідомленням від 11 березня 2021 року № 387/02-14 завідувач П`ятої державної нотаріальної контори запропонувала надати документи, що підтверджують родинні стосунки з померлим та правовстановлюючі документи на майно. У разі відсутності таких документів запропонувала звернутися до суду.

Враховуючи вищенаведені обставини, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень в справі

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 12 лютого 2024 року прийнято відмову представника позивача ОСОБА_10 від позовних вимог про зміну ОСОБА_1 черговості одержання права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , 1931 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з четвертої та першу чергу спадкування.

Провадження в частині позовної вимоги про зміну ОСОБА_1 черговості одержання права на спадкування за законом закрито.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 однією сім'єю у період з 2010 року по січень 2021 року.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що частинами першою, третьою статті 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України суд ухвалою закриває провадження по справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.