Постанова ВССУ від 12.02.2024 року у справі №302/380/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 302/380/17

провадження № 61-15697св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Майданська сільська рада Міжгірського району Закарпатської області (правонаступник Міжгірська селищна рада Закарпатської області), ОСОБА_2 ,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 14 липня 2021 року в складі судді Павлюка С. С. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 липня 2023 року в складі колегії судів: Готри Т. Ю., Собослоя Г. Г., Бисаги Т. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Майданської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області, про визнання недійсними та скасування рішення органу місцевого самоврядування, державного акту на право приватної власності на землю та скасування його державної реєстрації.

В обґрунтування позову вказала, що вона є власницею житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,22 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться за цією ж адресою.

У січні 2017 року до неї пред`явив позов ОСОБА_2 , який просив суд визнати недійсним рішення Майданської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 25 червня 2015 року № 3 «Про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 », визнати недійсним свідоцтво про право власності, яким посвідчується її право власності на земельну ділянку, скасувати державну реєстрацію її права власності на цю земельну ділянку, зобов`язати звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки площею 0,1912 га шляхом демонтажу огорожі і приведення цієї земельної ділянки до стану, який існував до порушення, та повернення її ОСОБА_2 .

Із цієї позовної заяви їй стало відомо про те, що згідно з державним актом на право приватної власності на землю від 28 грудня 2001 року, виданим на підставі рішення Майданської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 26 грудня 1996 року, ОСОБА_2 є власником земельної ділянку площею 0,1912 га в ур. «Ровінь».

Зазначала, що з технічної документації по виготовленню державного акта на право приватної власності на землю ОСОБА_2 вона довідалася про те, що рішенням у Міжгірського району Закарпатської області від 26 грудня 1996 року останньому передано у власність земельну ділянку площею 0,07 га для обслуговування житлового будинку та 0,18 га для ведення особистого підсобного господарства, а не 0,1912 га як зазначено у відповідному державному акті на право приватної власності на землю від 28 грудня 2001 року. З огляду на це відомості, які містяться у державному акті щодо площі земельної ділянки, суперечать рішенню органу місцевого самоврядування, на підставі якого його було видано.

Вказувала, що станом на 1996 рік за ОСОБА_2 не рахувалося жодної земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, що підтверджується відповідною копією погосподарської книги за 1995-2000 роки.