Постанова ВССУ від 10.12.2025 року у справі №199/5720/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня2025 року

м. Київ

справа № 199/5720/20

провадження № 61-12439св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Сердюка В. В.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Ситнік О. М., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

третя особа - Четверта дніпровська державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2023 року в складі судді Якименко Л. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 липня 2023 року в складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку на прийняття спадщини.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_3 склав заповіт від 30 січня 2007 року, яким заповів усе належне йому майно позивачу, в тому числі 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

Позивач вказував, що після смерті ОСОБА_3 він не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття або відмову від спадщини, оскільки 28 травня 2008 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_5 укладено договір довічного утримання, за яким ОСОБА_4 та ОСОБА_3 передали у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_5 належну їм на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 та ОСОБА_5 прийняли у спільну часткову власність по 1/2 частці кожний зазначеної квартири та зобов`язувалися забезпечувати ОСОБА_4 та ОСОБА_3 утриманням довічно.

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2018 року розірвано договір довічного утримання, укладений 28 травня 2008 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , відносно квартири АДРЕСА_1 . Позивач вказував, що про зазначене судове рішення йому стало відомо лише 06 серпня 2020 року.

Постановою державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєвої Н. С. від 23 липня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позивач зазначав, що поважними та об`єктивними причинами пропуску строку для прийняття спадщини в цьому випадку є наявність на час відкриття спадщини договору довічного утримання від 28 травня 2008 року, на підставі якого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , передав йому у власність спадкове майно - 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , що перешкоджало йому подати у шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори. Крім цього, про існування заповіту йому стало відомо лише у липні 2020 року.

Виходячи з наведеного, позивач просив суд визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини в один місяць після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 липня 2023 року, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивував рішення тим, що ОСОБА_6 не довів наявність перешкод, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього, і вплинули на своєчасність подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, та які згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України можуть визнаватися поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

18 серпня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 липня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.