Головна Сервіси для юристів База рішень" Протокол " Постанова ВГСУ від 30.09.2015 року у справі №922/1053/15

Постанова ВГСУ від 30.09.2015 року у справі №922/1053/15

27.02.2017
Автор:
Переглядів : 117

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року Справа № 922/1053/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач, суддів:Мележик Н.І. Самусенко С.С.розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства "Харківводоканал"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015р.та рішеннягосподарського суду Харківської області від 05.05.2015р.у справі№ 922/1053/15 господарського суду Харківської областіза позовомКомунального підприємства "Харківводоканал"до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота"пропро визнання припиненими зобов'язаньза участю представників:

позивача: Котляр П.М., дов. №178/810 від 06.05.2014р.,

відповідача: Комаровський Д.В., дов. №29 від 08.12.2014р.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківводоканал" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" про визнання припиненими зобов'язань з 17.01.2015р. у зв'язку із поєднанням боржника та кредитора в одній особі за договором №335 на кредитну лінію (відновлювальну) з усіма наступними змінами до нього, комунального підприємства "Харківводоканал" перед Акціонерним товариством "Банк Золоті Ворота" ( у стані ліквідації) в частині заборгованості за кредитом в сумі 203394,66 грн., в тому числі:

- сума простроченої заборгованості за кредитом 190000грн.; сума простроченої заборгованості за відсотками 8818,08 грн.;

- пеня за простроченою заборгованістю за кредитом 4372,50грн.;

- пеня за простроченою заборгованістю за відсотками 204,08 грн.

та, у зв'язку з повним виконанням зобов'язань за договором № 335 на кредитну лінію (відновлювальну) з усіма наступними змінами до нього, зняти заборони на відчуження майна №1590, 916, 914 в реєстрі заборон відчуження майна, накладені третьою особою відповідно за договором іпотеки №06-292 від 11.08.2006р. з усіма змінами до нього; іпотечним договором № 10-068 від 09.07.2010р. з усіма змінами до нього; іпотечним договором №10-069 від 09.07.2010р. з усіма змінами до нього.

У квітні 2015р. позивачем подано заяву про зміну підстав позову, в якій він просив суд визнати припиненими зобов'язання з 17.01.2015р. у зв'язку із поєднанням боржника і кредитора в одній особі за договором №335 на кредитну лінію (відновлювальну) з усіма наступними змінами до нього Комунального підприємства "Харківводоканал" перед Акціонерним товариством "Банк Золоті Ворота" в частині заборгованості за кредитом в сумі 190000грн., які були прийняті судом до розгляду, справа розглядалась з урахуванням поданої заяви.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.05.2015р. (суддя Лаврова Л.С.) у справі №922/1053/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015р. (колегія суддів у складі головуючого судді Могілєвкін Ю.О., суддів Пушай В.І., Потапенко В.І.) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Комунальне підприємство "Харківводоканал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 05.05.2015р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 606 Цивільного кодексу України, що призвело до прийняття незаконних рішень по справі.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.08.2006р. між Комунальним підприємством "Харківводоканал" та Акціонерним товариством "Банк Золоті Ворота" укладено договір №335 на кредитну лінію (відновлювальну ) з наступними змінами до нього у вигляді укладених договорів про зміну до договорів на мультивалютну кредитну лінію, предметом якого було надання Акціонерним товариством "Банк Золоті Ворота" позивачу кредиту у рамках відновлювальної кредитної лінії.

У забезпечення виконання зобов'язань позивача перед банком укладено договір іпотеки №06-292 від 11.08.2006р. (з наступними змінами до нього).

09.04.2009р. між Акціонерно-комерційним банком "Золоті ворота" (правонаступник Публічне акціонерне товариство "Банк Золоті Ворота") та Комунальним підприємством каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" (правонаступник Комунальне підприємство "Харківводоканал") укладено договір банківського рахунку №09VVR000167 з додатками, відповідно до п.1.1 якого, відповідачем відкрито поточний рахунок в національній валюті України для зберігання грошей і здійснення розрахунково - касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов цього договору та вимог законодавства України. Станом на 25.12.2014р. на розрахунковому рахунку позивача (№26005020085522) в АТ "Золоті ворота " знаходиться 218878,07 грн. належних позивачу.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 04.12.2014р. №781 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 05.12.2014р. № 142 "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк Золоті Ворота" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", за яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ "Банк Золоті Ворота" Єрмака Валерія Олександровича строком на 1 рік з 05.12.2014 по 04.12.2015 включно.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, з письмового повідомлення відповідача за вих. №198 від 21.01.2015р., станом на 26.01.2015р. позивачем не сплачено суму простроченої заборгованості в розмірі 203394,66 грн., у тому числі: за кредитом 190000грн., суму простроченої заборгованості за відсотками 8818,08грн., пеню за простроченою заборгованістю за кредитом 4372,50грн., пеню за простроченою заборгованістю за відсотками 204,08 грн.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказував, що оскільки за договором №335 від 11.08.2006р. на кредитну лінію КП "Харківводоканал" є боржником Акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" в частині заборгованості за кредитом в сумі 203394,66 грн., а за договором банківського рахунку №09VVR000167 від 09.04.2009р. КП "Харківводоканал" є кредитором АТ "Банк Золоті Ворота" на суму 218878,07грн., то, на думку позивача, у правовідносинах, що виникли між позивачем та відповідачем, на підставі ст. 606 Цивільного кодексу України, відбулось поєднання боржника і кредитора в одній особі, у зв'язку з чим такі зобов'язання підлягають припиненню на суму 190000 грн. з 17.01.2015р.

З цими твердженнями позивача вірно не погодився суд попередньої інстанції з наступних підстав.

За приписами ч. 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно вимог статті 606 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Врахував вищевикладені обставини, вірно встановлені, на підставі здійсненого аналізу наявних матеріалів справи відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, пославшись на приписи ст. 509, ч.1 ст. 598, ст. 606 Цивільного кодексу України, зазначив, що за приписами ст. 606 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі, для припинення зобов'язання на підставі наведеної норми поєднанням двох сторін у одній особі, необхідно, щоб у результаті такого поєднання лишилась лише одна особа. Поєднання боржника та кредитора може бути наслідком, зокрема, правонаступництва, причому як загального, так і у випадку ліквідації з правонаступництвом (злиття, приєднання тощо).

Відповідно до статті 606 Цивільного кодексу України, такий спосіб припинення цивільно-правового зобов'язання, як поєднання кредитора і боржника в одній особі, не залежить від волі сторін. Поєднання боржника і кредитора в одній особі має місце в разі, якщо до сторони, яка є боржником, переходить відповідно до будь-якої зазначеної підстави зобов'язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, і навпаки. Тобто, зникає (або виходить із двосторонніх зобов'язальних правовідносин) в силу об'єктивних обставин або певного правочину один із суб'єктів правовідношення. При цьому до особи, що залишилась, переходять всі правомочності щодо взаємних зобов'язань, у зв'язку з чим припиняється і власне правовідношення.

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст