Постанова ВГСУ від 29.09.2015 року у справі №917/15/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року Справа № 917/15/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Палій В.В. (доповідач) і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ВЕЛИКА КРУЧА", с. Велика Круча Полтавської області,

на рішення господарського суду Полтавської області від 23.03.2015

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.06.2015

зі справи № 917/15/15

за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (далі - ПАТ "Лубнигаз"), м. Лубни,

до публічного акціонерного товариства "ВЕЛИКА КРУЧА" (далі - ПАТ "ВЕЛИКА КРУЧА"), с. Велика Круча Полтавської області,

про визнання недійсними частин господарського договору.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Борецька О.Л. предст. (дов. від 21.04.2015), Пльотка П.Ю. -предст. (догов. від 15.05.2015)

відповідача - Гордієнко Ю.П. предст. (дов. від 09.02.2015)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Лубнигаз" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до ПАТ "ВЕЛИКА КРУЧА" (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про визнання недійсними частин договору від 03.01.2014 № 8-ПК-П на постачання природного газу за регульованим тарифом (далі - Договір) у зв'язку з їх невідповідністю вимогам чинного законодавства.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.03.2015 у справі № 917/15/15 (суддя Гетя Н.Г.), яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 (судді Сіверін В.І. -головуючий, Терещенко О.І., Россолов В.В.), позов задоволено з посиланням на його обґрунтованість.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ПАТ "ВЕЛИКА КРУЧА" просить судові акти попередніх інстанцій скасувати з прийняттям нового рішення про відмову в позові. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ПАТ "Лубнигаз" у відзиві просило судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги частково з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 03.01.2014 ПАТ "Лубнигаз" та ПАТ "ВЕЛИКА КРУЧА" укладено Договір, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався постачати природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач - оплачувати постачальнику вартість послуг з постачання газу (вартість газу і наданих послуг) у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором;

- згідно з пунктом 10.1 Договору сторони погодили, що Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2014. Договір діє в частині поставки газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків за надані постачальником послуги з постачання газу - до повного виконання споживачем своїх зобов'язань за цим договором;

- як передбачено пунктом 3.3 Договору, витрати і втрати газу розраховуються відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за № 570/7891, та Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за № 571/7892, та оформлюються окремим додатком до договору;

- у відповідності до пункту 10.3 Договору додатки до договору: додаток № 1 "Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання", додаток № 2 "Договірні обсяги постачання природного газу", додаток № 3 "Розрахунок питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу" є невід'ємними частинами Договору;

- зазначений Договір підписано відповідачем із зауваженнями, а саме: без урахування додатку № 3 до договору, яким передбачено порядок здійснення розрахунку питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу. Додаток № 3 до договору також підписано відповідачем із зауваженням, згідно з яким відповідач не погодився з розрахунком питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами та зазначив про здійснення ним оплати за показниками лічильника.

Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсними частин Договору (зауваження відповідача до Договору) у зв'язку з їх невідповідністю положенням Закону України від 08.07.2010 № 2467-VI "Про засади функціонування ринку природного газу" та постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.09.2011 № 1580 "Про затвердження Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом" (чинна станом на момент виникнення спірних правовідносин).