Постанова ВГСУ від 29.06.2016 року у справі №910/28581/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року Справа № 910/28581/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіКруглікової К.С. (доповідач),суддів:Малетича М.М., Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016у справі№ 910/28581/15 господарського суду міста Києва за позовомКомунального підприємства "Київський метрополітен"до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4пророзірвання договору оренди від 31.10.2007 №148-Упр(ДВ)-07, виселення з нерухомого майна, зобов'язання вчинити дії та стягнення 124 680,98 грн.

за участю представників сторін:

позивача: Кравченко Т.В.,

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору оренди від 31.10.2007 №148-Упр (ДВ)-07; стягнення 111 290,80 грн боргу з врахуванням індексу інфляції, 12 446,15 грн пені, 944,03 грн 3% річних; виселення ФОП ОСОБА_4 з нерухомого майна (частини вестибюлю (переходу), визначеного відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, що знаходяться за адресою: станція метро "Палац Спорту"; зобов'язання ФОП ОСОБА_4 у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили, демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоски), що належать ФОП ОСОБА_4 та знаходяться за адресою: станція метро "Палац спорту", загальною площею 11,0 кв.м.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.12.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 у справі №910/28581/15, позовні вимоги задоволено, розірвано договір оренди від 31.10.2007 № 148-Упр (ДВ)-07, який укладений між КП "Київський метрополітен" та ФОП ОСОБА_4, з моменту набрання чинності прийнятого судом рішення. Виселено ФОП ОСОБА_4 з нерухомого майна (частини вестибюлю (переходу), визначеного відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, що знаходиться за адресою: станція метро "Палац Спорту". Зобов'язано ФОП ОСОБА_4 у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоски), що належать відповідачу та знаходяться за адресою: станція метро "Палац Спорту", загальною площею 11,0 кв.м. Стягнуто з відповідач на користь позивача 111 290, 80 грн основного боргу, 12 446, 15 грн пені, 944,03 грн 3% річних, 5 524, 22 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 та рішення місцевого господарського суду від 24.12.2015 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подавши письмове клопотання про відкладення слухання касаційної скарги на 1 місяць, зазначивши, що КМДА буде проведена перевірка скарги відповідача щодо самовільного (без погодження з Київською міською радою) позбавлення його права на оренду місць для торговельних кіосках. Колегія суддів залишає клопотання без задоволення, оскільки відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх судових інстанцій, 31.10.2007 між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди №148-Упр (ДВ)-07 (далі - договір), за умовами якого орендодавець на підставі рішення Київради від 21.12.2006 №526/983-1 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю (переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ДІ "Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, за адресою: станція метро "Палац Спорту", для торгівлі непродовольчими товарами.

Відповідно до п.2.1 договору об'єктом оренди є частина вестибюлю (переходу), визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 11,0 кв. м., згідно з викопіюванням з схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього договору.

Згідно пункту 2.4 договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП "Київський метрополітен".

Пунктом 3.1 договору передбачено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 21.12.2006 №526/983-1 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 №34/91, та на дату підписання договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною договору, становить: 466,90 грн за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому за об'єкт оренди станом на жовтень 2007 року (з врахуванням індексу інфляції по вересень 2007 року) становить 5135,88 грн без ПДВ.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п.3.2 договору).

У п.3.6 договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Судами також встановлено, що на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв в орендне платне користування частину вестибюлю станції метро "Палац Спорту", визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками), загальною площею 11,0 кв.м., що підтверджується актом прийому-передачі майна в оренду від 01.11.2007.

Згідно з п.9.1 договору останній вступає в силу з моменту підписання його сторонами і відповідно до рішення Київської міської ради від 21.12.2006 №526/983-1 діє з 01.11.2007 до 30.10.2008 (364 дні).

Додатковою угодою від 28.09.2011 (№196) сторони домовились внести зміни до п.9.1 договору, виклавши його в редакції: "Цей договір діє до 31.03.2012 включно".

Оскільки протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору жодних заяв від сторін про припинення або зміну умов договору не було і відповідач продовжував користуватись об'єктом оренди, на день подачі позову договір був чинним.

Звертаючись з даним позовом, позивач стверджував, що ФОП ОСОБА_4 неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендних платежів за квітень-жовтень 2015, що є підставою для розірвання укладеного договору оренди, виселення його з спірного приміщення з демонтуванням тимчасових огороджуючих конструкцій, стягнення несплаченої заборгованості та нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний, встановивши факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань стосовно оплати орендних платежів, дійшов висновку про розірвання укладеного між сторонами договору оренди, виселення з орендованого приміщення з зобов'язанням відповідача демонтувати тимчасові огороджуючи конструкцій, стягнення з останнього суми заборгованості та нарахованих на неї штрафних санкцій (пені та 3% річних).

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх судових інстанцій з огляду на таке.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

Частиною 1 ст.283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.