Постанова ВГСУ від 27.11.2014 року у справі №910/14653/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2014 року Справа № 910/14653/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П.,суддіФролова Г.М., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Моноліт"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 рокуу справі№ 910/14653/13господарського судуміста Києваза позовомПриватного підприємства "Моноліт"доМіністерства оборони Україниза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державної казначейської служби Українипровідшкодування вартості безпідставно набутого майна у сумі 6 146 612, 13 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явився,- відповідача:Март'янова Н.В. дов .№ 220/511/д від 29.10.2013 року,- третьої особи:не з'явився,- прокуратури:Яговдік С.М. посвідчення № 029909 від 23.10.2014 року

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємств "Моноліт" (далі за текстом - ПП "Моноліт") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі за текстом - МО України) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державної казначейської служби України про відшкодування вартості безпідставно набутого майна у сумі 6 146 612, 13 грн.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивачем подано заяву про часткову зміну підстави позовних вимог (доповнення позовних вимог), в якій просив стягнути з відповідача відшкодування вартості безпідставно набутого майна у розмірі 6 146 612, 13 грн., відшкодування фактично зроблених витрат на забезпечення будівельного майданчика електроенергією, водою та охороною у розмірі 516 732, 67 грн. та відшкодування вартості фактично зроблених витрат за вчинення дій в інтересах відповідача без доручення у розмірі 310 096, 14 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.06.2014 року у справі № 910/14653/13 позовні вимоги ПП "Моноліт" задоволено частково: стягнуто з МО України на користь ПП "Моноліт" грошові кошти у розмірі 6 146 612, 13 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2014 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 року у справі № 910/14653/14 апеляційну скаргу заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері задоволено, рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2014 року у справі № 910/14653/14 скасовано частково, прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ПП "Моноліт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 року, а рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2014 року у справі № 910/14653/14 залишити без змін, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 25.11.2014 року № 03-05/3094 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/14653/13, у зв'язку з завершенням двотижневої підготовки у Національній школі суддів України судді Ходаківської І.П. та виходом із відпустки судді Фролової Г.М. сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Фролова Г.М., Яценко О.В. (доповідач).

27.11.2014 року на адресу Вищого господарського суду України надійшла телеграма від приватного підприємства "Моноліт", в якому останній заявив клопотання про відкладення розгляду справи, яке колегія суддів касаційної інстанції залишила без задоволення з огляду на обмеженість строку касаційного розгляду скарги передбаченого ст. 1118 Господарського процесуального кодексу України.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що договір № 227/ДБ-179Буд від 22.11.2006 року є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем були виконані, а відповідачем не оплачені роботи з будівництва 142-х квартирного житлового будинку у м. Одесі по вул. Щорса, на загальну суму 6 146 612, 13 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду та вважає його помилковим з огляд на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що 22.11.2006 року ПП "Моноліт" та МО України уклали договір підряду на будівництво 142-х квартирного житлового будинку у м. Одесі по вул. Щорса № 227/ДБ-179Буд, згідно п. 1.4. якого його предметом є те, що замовник доручає генпідряднику, а генпідрядник зобов'язується відповідно до проектної документації, чинних нормативно-правових актів (Державних будівельних норм, правил, стандартів тощо) у галузі будівництва і експлуатації об'єктів житлового призначення та умов договору збудувати об'єкт, ввести його в експлуатацію та передати об'єкт замовнику (у загальнодержавну власність в оперативне управління замовника), а замовник зобов'язується прийняти від генпідрядника закінчені роботи з будівництва об'єкта та оплатити їх у визначеному договором порядку.

Положеннями п. 3.1. вказаного Договору сторони погодили, що договірна ціна робіт з будівництва об'єкта, в тому числі - з вартістю витрат на будівництво житлового будинку з інженерними мережами та благоустроєм, не враховуючи витрат замовника, складає суму 25 052 000, 00 грн. з ПДВ, за рахунок коштів загального та спеціального фонду Державного бюджету України.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що додатковою угодою № 6/179 від 16.12.2010 року сторони визнали, що станом на 01.01.2010 року за рахунок коштів Державного бюджету України було профінансовано 989 512, 00 грн. Фінансування об'єкту в 2010 році складає 19 653 000, 00 грн. Залишок фінансування об'єкту у сумі 4 409 488, 00 грн. буде здійснюватися у 2011 році.

Відповідно до пп. б) п. 4.2. Договору замовник зобов'язаний своєчасно відповідно до умов Договору здійснювати фінансування будівництва об'єкта.

Згідно п. 17.7. Договору якщо судовим рішенням у договір внесено зміни або його розірвано, він вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності відповідним рішенням, якщо інше не встановлено рішенням суду.

Так, судами досліджено, що рішенням господарського суду Одеської області від 01.06.2011 року у справі № 3/17-1772-2011, яке набрало законної сили 14.06.2011 року, за позовом ПП "Моноліт" до Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України та МО України договір № 227/ДБ-179Буд від 22.11.2006 року було розірвано.

Також, судами досліджено, що звертаючись до суду, позивач зазначив, що власником об'єкту незавершеного будівництва згідно умов договору є замовник. Станом на день звернення до суду першої інстанції акт повернення будівельного майданчика МО України сторонами не підписано, збитки та витрати генпідрядника замовником не компенсовано, а тому позивач просить суд відшкодувати вартість безпідставно набутого майна у сумі 6 146 612, 13 грн., що становить вартість будівельних робіт неоплачених відповідачем.

Положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.