ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2016 року Справа № 910/18507/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Самусенко С.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Інтергласт" Фірми "Гласт ГМБХ"на рішення від та на постанову відГосподарського суду міста Києва 22.09.2015 Київського апеляційного господарського суду 26.11.2015у справі Господарського суду№ 910/18507/15 міста Києваза позовомДочірнього підприємства "Інтергласт" Фірми "Гласт ГМБХ"доПублічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк"провизнання договору банківського кредиту недійсниму судовому засіданні взяли участь представники:- позивача Єфімова О.М.;- відповідача Король В.В.;Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати від 20.01.2016 № 02-05/38, у зв'язку із перебуванням судді Картере В.І. у відпустці, змінено склад колегії суддів для розгляду даної справи та сформовано наступний склад суддів: головуючий суддя - Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л., Самусенко С.С.
ВСТАНОВИВ:
17.07.2015 Дочірнє підприємство "Інтергласт" Фірми "Гласт ГМБХ" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" про визнання недійсним договору банківського кредиту (кредитна лінія) № 899-КЛ/06 від 27.02.2006.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 у справі № 910/18507/15 (суддя Мудрий С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 (колегія суддів у складі: Шапран В.В. - головуючий суддя, судді Андрієнко В.В., Буравльов С.І.), у позові відмовлено.
Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, Дочірнє підприємство "Інтергласт" Фірми "Гласт ГМБХ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 у справі № 910/18507/15, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Публічне акціонерне товариство "Укргазпромбанк" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Інтергласт" Фірми "Гласт ГМБХ" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 у справі № 910/18507/15 залишити без змін.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом даного позову є вимога позивача визнати недійсним договір банківського кредиту (кредитна лінія) № 899-КЛ/06 від 27.02.2006.
Підставою даного позову є те, що кредитний договір всупереч вимогам чинного законодавства України укладений в іноземній валюті; відповідач не має індивідуальної ліцензії НБУ щодо права надання кредитів у іноземній валюті.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним кредитного договору, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач у справі є уповноваженим банком, який має належну банківську генеральну ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з кредитування в іноземній валюті, укладення кредитного договору в іноземній валюті не суперечить вимогам діючого законодавства, а тому не може бути підставою для визнання його недійсним.
Колегія суддів Вищого господарського суду вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним (ст. 227 ЦК України).
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За змістом статей 33 і 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Згідно з ч. 1 ст. 345 ГК України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі Законом про банки.
Відповідно до ст. 35 Закону України "Про Національний банк України" гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України за всіма видами платежів.
Зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (ст. 524 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.
Сервіси для юристів