ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2016 року Справа № 915/1160/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
ГоловуючогоГончарука П.А. (доповідача),СуддівКондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення господарського суду Миколаївської області від 15 вересня 2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 2 грудня 2015 року у справі №915/1160/15 за позовом державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до приватного підприємства "Морське агентство - Ніка " про стягнення суми, -
Встановив:
У червні 2015 року державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства "Морське агентство - Ніка" 7 476,79 доларів США, що на день подання позову складало 158 478,79 грн.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15 вересня 2015 року у справі №915/1160/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 2 грудня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 24 лютого 2016 року.
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 25 травня 2007 року між ДП Миколаївській морський торговельний порт, правонаступником якого є державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (порт) та ПП "Ніка" (агент) укладено договір №37-С з додатковими угодами, за умовами якого порт по можливості надає послуги згідно письмових заявок агента по обслуговуванню суден, які прямують в ДП "Миколаївський морський торговельний порт" або проходять транзитом, а агент приймає ці послуги та оплачує їх вартість згідно доручень від імені та за рахунок судновласника, на умовах цього договору.
Відповідно до пунктів 2.1.1 та 2.1.2 Договору Порт зобов'язаний надавати агенту рахунки до сплати зборів і платежів за користування наданими послугами, які розраховані на підставі встановлених цін і державних тарифів та вимог цього Договору. Рахунки направляються поштою або вручаються Агенту під розписку. В необхідних випадках рахунки можуть направлятись факсом. Порт зобов'язаний надавати по можливості і за заявками Агента інші послуги з оформлення рахунків відповідно до діючих тарифів.
Пунктом 2.2.3 Договору встановлено обов'язок Агента отримувати від Порту попередні рахунки на портові збори і сплачувати їх до відходу судна з Порту.
Положеннями розділу 3 договору встановлено порядок розрахунків між сторонами за договором. Зокрема, пунктом 3.1 договору в редакції додаткової угоди від 23 грудня 2013 року №7 до договору встановлено, що агент зобов'язується одержувати попередні рахунки на передплату за портові збори на другу добу після надання заявки на заходження судна в порт. Оплату попередніх рахунків агент виконує за добу до відходу судна з порту.
Пунктом 3.2 договору з урахуванням змін, внесених додатковими угодами від 29 грудня 2009 року №3 та від 29 грудня 2014 року №11, зокрема передбачено, що агент здійснює остаточні розрахунки за послуги та оплачує ставки за здійснення вантажних операцій на зовнішньому рейді в термін 5 банківських днів після відходу судна з порту та отримання рахунків на підставі підтверджуючих документів та приймально-здавальних актів, підписаних уповноваженою особою. Оплату рахунків порту агент здійснює у безготівковій формі відповідно до норм діючого законодавства України про здійснення безготівкових розрахунків по суднам, що плавають під іноземним прапором у ВКВ, а під прапором України в національній валюті України. Перерахунок сум портових зборів та інших послуг у доларах США, в гривні, або навпаки здійснюється по курсу НБУ на дату відходу судна з порту, а у випадку зміни агента/фрахтувальника в порту на дату закінчення вантажних робіт. Нарахування ПДВ здійснюється відповідно до діючого законодавства України.
За інформацією від 23 лютого 2015 року №А/15-02/96 позивач пред'явив відповідачу попередній рахунок №92482183 та надав послуги з нарахуванням портових зборів судну "CONTI HUMBOLDT", яке знаходилось під агентуванням відповідача на загальну суму 39 306,69 доларів США, про що 28 лютого 2015 року сторонами підписано та скріплено печатками акт наданих послуг (виконаних робіт) №03002183.
Виставлений позивачем на оплату послуг рахунок №03002183 від 28 лютого 2015 року на суму 39 306,69 доларів США відповідач оплатив у повному обсязі.
Листом від 2 квітня 2015 року №18-19/56 позивач надіслав відповідачу рахунки на додаткову сплату податку на додану вартість, нарахованого на портові збори, зокрема, "COUNTI HUMBOLDT" у розмірі 7 476,79 доларів США.
Посилаючись на незаконність нарахування ПДВ на портові збори з судна, яке здійснювало міжнародні перевезення, у даному випадку "COUNTI HUMBOLDT", відповідач відмовив позивачу в оплаті додатково виставленого рахунку, внаслідок чого виник спір у даній справі.
Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про стягнення податку на додану вартість, донарахованого на портові збори у зв'язку з відсутністю підстав для застосування визначених законодавством пільг щодо звільнення від сплати ПДВ.
Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю підстав для нарахування та стягнення з відповідача сум ПДВ за надані послуги.
Висновки судів попередніх інстанцій є правильними з огляду на наступне.
Частинами 1-3 ст. 22 Закону України "Про морські порти" визначено, що у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об'ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди.
Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.
Кошти від адміністративного збору використовуються відповідно до закону.
Портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом.
Сервіси для юристів