Постанова ВГСУ від 22.04.2015 року у справі №909/653/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 року Справа № 909/653/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г.суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуЛьвівського апеляційного господарського судувід16.02.2015за скаргоюПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на діїВідділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Україниу справі№909/653/13Господарського суду Івано-Франківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доДержавного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго"простягнення суми

за участю

- позивача:Єршова С.В. (довіреність від 18.04.2014р.)- відповідача:Нищей Н.Ю. (довіреність від 19.06.2014р.),

В С Т А Н О В И В:

На виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.07.2013 про стягнення з Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (далі - боржник) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - стягувач) заборгованості, пені, інфляційних втрат, трьох відсотків річних, 15.07.2013 було видано наказ №867, який пред'явлено до виконання до відповідного підрозділу Державної виконавчої служби України.

Позивач в листопаді 2014 року подав до Господарського суду Івано-Франківської області скаргу на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (далі - ВДВС), де просив визнати незаконними дії ВДВС щодо винесення постанови від 23.10.2014 про зупинення виконавчого провадження ВП №39527923 з виконання наказу №867 Господарського суду Івано-Франківської області від 15.07.2013 у справі №909/653/13; визнати незаконною та скасувати постанову від 23.10.2014 про зупинення виконавчого провадження ВП №39527923 з виконання наказу №867 Господарського суду Івано-Франківської області від 15.07.2013 у справі №909/653/13; зобов'язати ВДВС поновити виконавче провадження ВП №39527923 з виконання наказу №867 Господарського суду Івано-Франківської області від 15.07.2013 у справі №909/653/13.

Вимоги обґрунтовані тим, що ВДВС неправильно застосував положення п.15 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" та Закон України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", не взяв до уваги рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012 у справі №1-26/2012, незаконно зупинив виконавче провадження, хоча зупиненню згідно названих вище нормативних актів підлягало виконавче провадження лише щодо стягнення заборгованості, що підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату - до 01.01.2013, в той час коли заборгованість відповідача з пенею, трьома відсоткам річних, інфляційними втратами у стягнутому розмірі на вказану дату не підтверджена.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 15.01.2015 (суддя Цюх Г.З.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Якімець Г.Г., Бойко С.М., Бонк Т.Б.), в задоволенні скарги відмовлено.

В касаційній скарзі стягувач просить скасувати вказані вище ухвалу та постанову і прийняти нове рішення, яким скаргу задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального права і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу боржник просить залишити оскаржувану постанову без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що вона є законною і обґрунтованою.

Представник ВДВС у письмовому клопотанні просив відкласти розгляд касаційної скарги посилаючись на неможливість своєї участі при її розгляді, однак клопотання не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 1118 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга у випадках, передбачених пунктом другим частини першої статті 107 цього Кодексу, тобто на ухвалу місцевого господарського суду після її перегляду в апеляційному порядку та постанову апеляційного господарського суду, ухвалену за результатами апеляційного розгляду, а згідно частині першій статті 106 вказаного Кодексу це судові рішення про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби (п.21), розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття касаційної скарги до провадження Вищим господарським судом України.

Ухвалу про прийняття касаційної скарги у даній справі до провадження постановлено 07.04.2015, отже останнім днем процесуального строку розгляду касаційної скарги є 22.04.2015, що унеможливлює відкладення її розгляду, а відтак і унеможливлює задоволення вказаного клопотання, тому правових підстав для його задоволення немає.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.07.2013 позов стягувача задоволено, присуджено до стягнення на користь останнього з боржника 15131242,49 грн. основного боргу, 680074,76 грн. пені, 136014,95 грн. інфляційних, 41074,33 грн. 3% річних та 68820 грн. витрат по сплаті судового збору.

Вказана заборгованість виникла внаслідок порушення умов договору №12-373-БО купівлі-продажу природного газу, оскільки боржник не здійснив оплату коштів за отриманий природний газ.

На виконання цього рішення суду 15.07.2013 видано наказ за №867.

Судами також встановлено, що боржник має статус підприємства паливно-енергетичного комплексу та внесений до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Наказом Міністерства палива та енергетики України №568 від 10.11.2005 затверджено Перелік підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості та відповідають вимогам пункту 1.1 статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". Товариство вважається таким, що бере участь у процедурі погашення заборгованості, з дня видання наказу Міністерством палива та енергетики про затвердження переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 23.10.2014 зупинено виконавче провадження з примусового виконання вказаного наказу господарського суду до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" на підставі п.15 ч.1 ст.37, ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

Не погоджуючись із такими діями та постановою державного виконавця про зупинення виконавчого провадження, стягувач звернувся до місцевого господарського суду із вказаною вище скаргою.

Залишаючи без змін ухвалу місцевого господарського суду, якою у задоволенні скарги було відмовлено, суд апеляційної інстанції виходив із того, що: сума заборгованості боржника, що виникла внаслідок порушення умов договору №12-373-БО купівлі-продажу природного газу, та яка присуджена до стягнення рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.07.2013 у справі №909/653/13, підпадає під визначення заборгованості, передбаченої п.1.4 ст.1 Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» та не підпадає під види заборгованості, передбачені п.3.7 ст.3 вказаного Закону, у зв'язку із стягненням яких виконавче провадження не зупиняється; достатньою та необхідною умовою для зупинення виконавчого провадження по виконанню виконавчих документів незалежно від дати виникнення боргу, є факт внесення підприємства до відповідного Реєстру. Відтак цей суд дійшов до висновку про те, що твердження скаржника про те, що оскільки сума заборгованості, присуджена до стягнення за рішенням суду у даній справі, не підтверджена учасниками розрахунків станом на 01.01.2013, а тому не підпадає під визначення заборгованості, не дають підстав для задоволення скарги.

Отже виходячи із правової природи заборгованості, присудженої до стягнення рішенням господарського суду, та підтвердженого факту включення боржника до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про правомірність дій державного виконавця Відділу ПВР ДВС України щодо винесення на підставі п.15 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» постанови від 23.10.2014 року про зупинення виконавчого провадження ВП №39527923 з виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області №867 від 15.07.2013 року, та відсутністю підстав для визнання незаконної вказаної постанови.

Однак такі висновки судів є незаконними виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.