ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2016 року Справа № 906/1739/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Данилової М.В.,суддівШвеця В.О., Яценко О.В.за участю представників:позивача ОСОБА_4 (дов. від 17.12.2015 №11530відповідача не з'явився (про час і місце слухання справи повідомлений належним чином)розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_5на ухвалуРівненського апеляційного господарського суду від 17.11.2016у справі№ 906/1739/15 господарського суду Житомирської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_6доФізичної особи-підприємця ОСОБА_5простягнення 169 339 грн.
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення 169 339 грн.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 11.02.2016 (суддя Маріщенко Л.О.), позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 108 343, 00 грн. боргу, 41 383, 05 грн. пені, 2 286, 43 грн. 3% річних, 17 326, 52 грн. інфляційних втрат та 2 540, 09 грн. судового збору.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 (суддя Тимошенко О.М.), відмовлено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 у поновленні строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 11.02.2016.
Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу направити для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.
В своїй скарзі Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 посилається на Конституцію України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини, Закон України "Про судоустрій та статус суддів", порушення вимог Господарського процесуального кодексу України, а також не врахування судом апеляційної інстанції обставин неналежного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, що є порушенням норм процесуального права.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2016. справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Швець В.О., Яценко О.В.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.12.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні 21.12.2016 р. представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення з огляду на таке.
Як вже зазначалось, рішення Господарського суду Житомирської області було прийнято 11.02.2016.
Відповідно до частин 1, 2 статті 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.
За умовами статті 53 Господарського процесуального кодексу України відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги можливе у разі визнання судом причини пропуску встановленого законом процесуального строку поважною.
Виходячи зі змісту вказаної норми, у заяві повинно міститися обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку.
При цьому, поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.
Разом з цим, відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання скарги протягом законодавчо встановленого терміну.
Як вбачається з матеріалів справи, в своїй апеляційній скарзі Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 зауважував на тому, що остання подається протягом десяти днів з моменту отримання оскаржуваного рішення та ознайомлення з матеріалами справи (ознайомлений 28.09.2016 - а.с. 63), а оскільки раніше здійснити дану процесуальну дію відповідач не міг, посилаючись на положення ст.ст. 55, 129 Конституції України, просив визнати причини пропуску строку поважними.
В заяві про відновлення строку на апеляційне оскарження рішення, яка подавалась разом з попередньою апеляційною скаргою від 07.10.2016, скаржник вказував, що взагалі не знав та не здогадувався про розгляд справи в суді, адже за вказаною в позовній заяві адресою (10029, АДРЕСА_1.) не проживає і не зареєстрований, а тому об'єктивно не мав можливості знати про справу та отримувати судову кореспонденцію.
До заяви скаржником було додано копію сторінок паспорта (1-3, 12-13) за якими зареєстроване місце проживання ОСОБА_5: АДРЕСА_2 (дата реєстрація станом на 10.08.2010).
Таким чином Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 вважає, що був позбавлений права на захист своїх прав та інтересів.
Відмовляючи у поновленні строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 11.02.2016 Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
Так, згідно позовної заяви адресою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 є АДРЕСА_3.
Ця ж адреса була вказана Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 під час укладення договору оренди частини нежитлового приміщення № П/24-05/12 від 03.05.2012, на підставі якого позивач просив стягнути заборгованість (а.с. 10).
Відповідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва про державну реєстрацію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (Серія НОМЕР_1), місцем проживання підприємця є: 10029, АДРЕСА_1. (а.с. 19).
З отриманого судом першої інстанції Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що станом на 11.02.2016 (дата прийняття рішення у справі) місце проживання підприємця ОСОБА_5 (р/н НОМЕР_2) вказане за адресою: 10029, АДРЕСА_4 (а.с.50-51).
Сервіси для юристів