ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2016 року Справа № 904/1956/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),
суддів Карабаня В.Я.,
Малетича М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 р. (судді: Орєшкіна Е.В., Герасименко І.М., Чимбар Л.О.) у справі№904/1956/16 господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" простягнення 14 754 грн. 92 коп.за участю представників: від позивачане з'явились від відповідачане з'явилисьВ С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2016 р. у справі №904/1956/16 відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 14 754 грн. 92 коп.
Місцевий господарський суд визнав, що позивачем доведено факт завдання йому збитків у розмірі вартості нестачі вугільної продукції, переданої для перевезення відповідачу, однак, відмовив в задоволенні позову з підстав застосування наслідків спливу строку позовної давності.
В свою чергу, апеляційний господарський суд, вказавши на помилковість висновку господарського суду першої інстанції про пропуск позивачем строку позовної давності, скасував рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2016 р. та прийняв нове рішення про задоволення позову.
Не погодившись з прийнятою апеляційним господарським судом постановою, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 р. та залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2016 р.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням господарським судом апеляційної інстанції норм права, якими визначено початок перебігу строку позовної давності за вимогами, що виникають із договорів перевезення вантажу.
За протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 19.10.2016 р. справу №904/1956/16 передано колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Нєсвєтова Н.М.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.10.2016 р., колегією суддів у складі: Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Нєсвєтова Н.М., касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 21.11.2016 р.
Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/5718 від 21.11.2016 р., у зв'язку з перебуванням судді Нєсвєтової Н.М. на лікарняному, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів, за результатами якої у справі №904/1956/16 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Малетич М.М. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.11.2016 р.).
В судове засідання 21.11.2016 р. представники позивача та відповідача не з'явились, причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників позивача та відповідача.
Перевіривши повноту встановлення апеляційним господарським судом обставин справи та правильність застосування правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Предметом судового розгляду у справі №904/1956/16 є позовна вимога про стягнення з відповідача 14 754 грн. 92 коп. Вказана вимога обґрунтована тим, що відправлений позивачем вантаж прибув на місце призначення не в повному обсязі, внаслідок чого позивачу було завдано збитки в розмірі вартості втраченого вантажу.
Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази (комерційні акти від 27.02.2015 р, 28.02.2015 р., 19.03.2015 р.), з огляду на приписи ст. ст. 610, 614, 924 Цивільного кодексу України та ст.ст. 113, 114 Статуту залізниць України, місцевий господарський суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Однак, керуючись ст. 134, 136 Статуту залізниць України, господарський суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову з підстави спливу строку позовної давності.
Апеляційний господарський суд прийшов до протилежного висновку щодо обчислення строку позовної давності, а саме: визнав, що у даному випадку на момент звернення позивача з позовом до суду строк позовної давності не сплив.
В свою чергу, здійснюючи касаційний перегляд постанови господарського суду апеляційної інстанції, в межах повноважень, встановлених в ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України вбачає за необхідне зазначити наступне.
Як місцевим, так і апеляційним господарськими судами на підставі наявних в матеріалах справи доказів визнано доведеним факт завдання відповідачем збитків позивачу у визначеному останнім розмірі.
Наведена обставина відповідачем не спростовується. Викладені в касаційній скарзі доводи стосуються виключно невірного застосування господарським судом апеляційної інстанції правових норм, що регулюють порядок обчислення строку позовної давності у спорах, які виникають при перевезенні вантажу.
Так, в Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Порядок відліку позовної давності визначено у ст. 261 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Сервіси для юристів