Постанова ВГСУ від 20.12.2016 року у справі №924/1854/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 924/1854/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Коробенка Г.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гал-Агропром" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.07.2016у справі№ 924/1854/15 Господарського суду Хмельницької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Гал-Агропром" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівцукор" простягнення 238771, 73 грн.

за участю представників: позивачаКузь А.П. - предст., дов. від 19.12.2016відповідача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гал-Агропром" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівцукор" 237600,00 грн. боргу та 1171,73 грн. 3% річних. Мотивуючи вимоги, позивач зазначав, що сплатив відповідачу грошові кошти у загальній сумі 475200 грн. на придбання цукру-піску, однак, відповідач свої зобов'язання виконав частково, цукор на суму 237600,00 грн. поставлено не було, у зв'язку з чим позивач просить повернути вартість недопоставленого товару як наслідок невиконання зобов'язання відповідно до статей 610, 612, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що виконав зобов'язання належним чином, передавши перевізнику цукор-пісок у повному обсязі на загальну суму 475200 грн. згідно з заявками позивача на завантаження та відповідно до видаткових накладних; частиною товару під приводом надання транспортних послуг заволоділа невстановлена особа, яка була залучена до перевезення саме позивачем, що підтверджується, зокрема, відкритим кримінальним провадженням за вказаним фактом.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 27.04.2016 (судді: Грамчук І.В. - головуючий, Вибодовський О.Д., Радченя Д.І.) в позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.07.2016 (судді: Тимошенко О.М. - головуючий, Коломис В.В., Огороднік К.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення у справі скасувати, прийняти нове рішення, позов задовольнити; в обґрунтування скарги зазначає, що суди порушили норми матеріального та процесуального права, не врахували, що документи, на які посилається відповідач, не відповідають приписам статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, позаяк ведення електронного документообігу сторони не погоджували, господарський договір на поставку товару сторони не підписали; відповідач не надав докази дотримання ним приписів пунктів 3.1, 3.2, 10.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, натомість відповідач відвантажив товар особі без довіреності позивача на отримання товару та за накладною, в якій було виправлено номер автомобіля; будь-які договори на перевезення позивач з Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватна фірма "Алессандра" не укладав; висновки судів про недоведеність порушення відповідачем зобовязань з поставки цукру суперечать наявним у справі доказам.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника у засідання суду; клопотання про відкладення розгляду справи відхилено колегією суддів відповідно до приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заявник не навів обставин, що свідчать про неможливість розгляду касаційної скарги у даному судовому засіданні, участь представників у судовому засіданні обов'язковою не визнавалась, відсутнє клопотання заявника про продовження строку розгляду касаційної скарги поза строками, встановленими статтею 1118 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановили господарські суди попередніх інстанцій та вбачається з обставин справи, на підставі виставленого відповідачем рахунку № 258 від 22.07.2015 позивач перерахував відповідачу 475200 грн. згідно з платіжним дорученням № 642 від 23.07.2015 на суму 165200 грн. та платіжним дорученням № 643 від 23.07.2015 на суму 310000 грн. за цукор-пісок в поліпропіленових мішках.

Згідно з накладною № 1014 від 28.07.2015 позивач самовивозом отримав у відповідача частину товару (цукру-піску) в кількості 22000 кг на суму 237600 грн.

Таким чином, наявні матеріали справи свідчать про домовленість сторін здійснити попередню оплату товару та отримати товар шляхом самовивозу покупцем зі складу продавця.

Того ж дня за накладною № 1011 від 28.07.2015 товар у вигляді цукор-пісок білий кристалічний в кількості 22000 кг та мішок поліпропіленовий в кількості 40 штук на загальну суму 237600 грн. відповідач передав, як перевізнику, особі, вказаній у заявці позивача на перевезення - Товариству з обмеженою відповідальністю "Приватна компанія "Алессандра".

Однак, за твердженнями позивача, товар за накладною № 1011 від 28.07.2015 на загальну суму 237600 грн. йому не надійшов.

Враховуючи відмову відповідача повернути кошти за недопоставлений товар на суму 237600 грн., позивач звернувся до суду з позовом про повернення коштів та застосування наслідків невиконання зобов'язання.

Судова колегія зазначає, що за приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Суди встановили, що між сторонами у даній справі виникли правовідносини з купівлі-продажу товару.

За змістом статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До обов'язків покупця частина перша статті 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судова колегія вказує, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, здачі товару перевізнику для доставки покупцеві (частина друга статті 664 Цивільного кодексу України).