Постанова ВГСУ від 20.07.2016 року у справі №910/23436/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року Справа № 910/23436/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кочерової Н.О. (доповідач),суддівАкулової Н.В., Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.06.2016у справі№ 910/23436/15 господарського суду міста Києваза позовомпублічного акціонерного товариства "Український бізнес банк"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг"простягнення 14 958 943,92 грнза участю представників сторін:

від позивача: Герасимчук І.А., дов. від 01.04.2016

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство "Український бізнес банк" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 307/Ю від 27.10.2014 у сумі 14 958 943,92 грн, з яких:

- 14 432 560,96 грн - заборгованість за кредитом,

- 475 072,03 грн - заборгованість по процентах, в т.ч. 366 827,77 грн - прострочена заборгованість за процентами,

- 51 310,93 грн - пеня за простроченими процентами за період з 08.04.2015 по 18.08.2015.

В обґрунтування вимог позивач послався на те, що позивач в порушення умов укладеного між ним та відповідачем кредитного договору № 307/Ю від 27.10.2014 здійснював повернення кредиту та сплату відсотків за його користування несвоєчасно та не в повному обсязі.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.11.2015 (суддя Сташків Р.Б.) припинено провадження у справі в частині стягнення 20 000,00 грн заборгованості по відсоткам за користування кредитом. В іншій частині позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Український лізинг" на користь ПАТ "Український бізнес банк" 14 432 560,96 грн заборгованості за кредитом, 455 072,03 грн заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 51 310,93 грн пені за несвоєчасно сплачені відсотки та в дохід Державного бюджету України 73 080,00 грн судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 (склад колегії суддів: Власов Ю.Л. - головуючий, Хрипун О.О., Корсакова Г.В.) апеляційну скаргу ТОВ "Український лізинг" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 04.11.2015 - без змін.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за кредитним договором повертав наданий банком кредит не у визначений графіком погашення строк та не в повному обсязі, несвоєчасно і неповністю сплачував проценти за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим, за висновком судів, позивач відповідно до умов кредитного договору набув право вимагати від відповідача дострокового повернення суми кредиту та сплати відсотків за його користування. За висновком судів, відповідно до вимог чинного законодавства та умов кредитного договору, укладеного між сторонами, відповідач за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, має сплатити пеню, сума якої, заявлена позивачем до стягнення, визначена позивачем правильно та обґрунтовано.

Припиняючи провадження у справі на підставі 1-1 ст. 80 ГПК України, суди виходили з того, що предмет спору в частині стягнення заборгованості по процентах в розмірі 20 000,00 грн відсутній, оскільки вказана сума була сплачена після звернення позивача з позовом у даній справі.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.

20.07.2016 до Вищого господарського суду України від відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на зайнятість юрисконсульта товариства та неможливість направлення іншого представника.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи, може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, розглянувши зазначене вище клопотання відповідача у справі про відкладення розгляду справи, колегія суддів відмовляє у його задоволенні, оскільки в ньому не наведено жодних поважних причин, які б позбавляли відповідача можливості забезпечити участь свого представника в судовому засіданні, відповідачем не надано доказів неможливості здійснити заміну юрисконсульта товариства іншим представником; сторонам у справі був наданий достатній час як для підготовки своїх пояснень і заперечень по суті справи так і, зокрема, для забезпечення участі повноважних представників в судовому засіданні, а подальше відкладення розгляду касаційної скарги призведе до порушення строків розгляду касаційної скарги, встановлених статтею 111-8 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 ГПК України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 27.10.2014 між публічним акціонерним товариством "Український бізнес банк" (банк, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" (позичальник, відповідач) укладено кредитний договір №307/Ю, відповідно до п. 1.1. якого банк зобов'язався надати позичальнику у тимчасове користування довгостроковий кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 16 600 000,00 грн на поповнення обігових коштів та ведення фінансово-господарської діяльності строком до 26.10.2017 зі сплатою 15% річних. Умовами кредитного договору сторони погодили, що ліміт кредитування зменшується відповідно до графіку погашення, визначеного в додатку №1. Проценти за користування кредитом нараховуються за кожен календарний день за методом "факт/360", тобто для розрахунку використовується умовно 360 днів у році.

Згідно з розділом 4 кредитного договору позичальник зобов'язався, зокрема, використовувати кредит на вказані у цьому договорі цілі, погашати наданий банком кредит згідно з графіком погашення, наведеним в додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору та сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно, не пізніше сьомого числа місяця, наступного за звітним, у відповідності до договору.

Відповідно до п. 8.12. кредитного договору, строк дії цього договору встановлюється з дня його підписання і до повного погашення позичальником усіх зобов'язань за цим договором.

28.10.2014 на виконання умов кредитного договору банк надав, а позичальник прийняв в користування кредитні кошти в сумі 16 600 000,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи меморіальним ордером № 823_1 від 28.10.2014 та не заперечується сторонами.

17.07.2015 банк звернувся до позичальника з вимогою № 3781 від 17.07.2015, в якій, посилаючись на неналежне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, вимагав достроково протягом 30-ти днів від дня пред'явлення вимоги сплатити заборгованість за кредитом, відсотками та по пені.

Однак, відповідач вимогу банку не задовольнив, заборгованість за кредитним договором не погасив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.