Постанова ВГСУ від 20.04.2016 року у справі №922/1805/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Справа № 922/1805/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГончарука П.А. (доповідача),СуддівКондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2015 року у справі №922/1805/15 за позовом прокурора Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі: Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до Державної комунальної установи освіти середня загальноосвітня школа I-III ст. №54, фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити певні дії,-

Встановив:

У березні 2015 року Прокурор Жовтневого району м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі: Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області та фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, в якій просить суд:

- визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №1784 від 7 липня 2004 року та додаткових угод до нього, укладений між загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №54 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4;

- зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 звільнити та повернути орендоване нежитлове приміщення вартістю 432 400 грн., розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Рішенням господарського суду Харківської області від 3 серпня 2015 року у справі №922/1805/15 позов задоволено. Визнано недійсними договір оренди нерухомого майна №1784 від 7 липня 2004 року, укладений відповідачами. Зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 звільнити та повернути до комунальної власності територіальної громади м. Харкова орендоване нею нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2. Стягнуто з відповідача-2 на користь Державного бюджету України 1 218 грн. судового збору. Стягнуто з Харківської загальноосвітньою школи І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області на користь Державного бюджету України 1 218 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2015 року рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі заступник прокурора Харківської області, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення господарського суду Харківської області залишити в силі.

У відзивах на касаційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та представника відповідача-2, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просять залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін.

Клопотання представника відповідача-2 про відкладення розгляду справи у зв'язку з його зайнятістю по іншій справі залишено без задоволення у зв'язку з відсутністю правових підстав для його задоволення.

Заслухавши пояснення прокурора, який підтримав доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 7 липня 2004 року, за погодженням начальника управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, між Державним комунальним закладом освіти загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №54 Жовтневого району, який було реорганізовано в Харківську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області, як орендодавцем, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, як орендарем, укладено договір №1784 оренди нежитлового приміщення (будівлі) загальною площею 207,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2, для використання під розміщення аптечного пункту продажу готових ліків.

Протягом 2007 - 2013 років сторонами до вказаного договору укладались додаткові угоди, якими змінювались спосіб здійснення та розмір орендної плати, площа орендованого приміщення, викладалась в іншій редакції мета використання орендованого приміщення, неодноразово продовжувався строк дії договору.

Крім того, додатковими угодами від 15 березня 2011 року та від 1 січня 2012 року змінювались орендодавці спірного приміщення, спочатку на Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, на баланс якого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 16 лютого 2011 року №87 "Про передачу майна в оперативне управління Управлінню освіти Жовтневого району Харківської міської ради", а також відповідно до розпорядження Управління комунального майна та приватизації №248 "Про внесення змін в договори передачі майна в оперативне управління №597 від 21 серпня 1985 року з Харківською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області та №604 від 29 серпня 1986 року з Управлінням освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради", передано орендоване майно, а потім на Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Враховуючи всі зміни, внесені додатковими угодами, починаючи з дати укладення договору оренди, сторони домовились, що: "Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 133,2 кв.м., які належать до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, та знаходяться на балансі Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради ("балансоутримувач"); право на оренду цього майна отримано орендарем на підставі наказу №651 від 19 травня 2004 року"; договір діє до 7 січня 2016 року.

Заступник прокурора Харківської області звернувся до господарського суду із позовом про визнання договору оренди недійсним, посилаючись на те, що укладення договору оренди спірного приміщення для розміщення в ньому відповідачем-2 аптечного пункту з метою реалізації готових ліків суперечить ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001р., ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", якими передбачено, що приміщення навчальних закладів дозволено передавати в оренду лише для провадження освітньої діяльності.

Задовольняючи позов заступника прокурора, посилаючись при цьому на положення ст.ст. 202, 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, ч. 2 ст. 18, ст. 61, ч.ч. 1, 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, місцевий господарський суд вказав, що передане в оренду приміщення є об'єктом освіти, яке засноване на комунальній власності, джерелами фінансування яких є кошти місцевих/державних бюджетів, знаходиться на балансі Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, а тому може здаватись в оренду лише для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом, і не може використовуватися не за призначенням, а тому договір оренди №1784 від 7 липня 2004 року та додаткові угоди до нього є недійсними, як такі, що не відповідають вимогам законодавства.

Однак, суд апеляційної інстанції вказав, що висновок господарського суду першої інстанції, стосовно того, що передання відповідачу-2 спірного нежитлового приміщення (будівлі) під розміщення аптечного пункту суперечить законодавству чинному на момент укладення договору, не відповідає нормам вказаного законодавства.

В обґрунтування такої правової позиції другою інстанцією зазначено, що Законами України "Про загальну середню освіту" та "Про освіту" визначено поняття "об'єкт освіти" в цілому, оскільки дане поняття законодавство розглядає як основу інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави, а тому не доведено, що спірні приміщення на момент укладення спірного договору належали до об'єкту освіти.

Крім того, оскільки ч. 4 ст. 61 Закону України "Про освіту", п. 4 розділу 9 Переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року (в редакції, чинній на час укладення спірного договору) серед додаткових джерел фінансування навчальних закладів передбачено доходи від надання в оренду приміщень, споруд обладнання, не пов'язаних з навчально-виробничою, науковою діяльністю, яка не погіршує соціально-побутові умови працівників закладів і установ освіти, студентської та учнівської молоді, а судами встановлено, що спірне орендоване приміщення не використовувалось в навчальному процесі з причин відсутності потреби, мають окремий вихід, яким учні школи не користуються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на час укладення оспорюваного договору цільове призначення цих приміщень безпосередньо не було пов'язане з освітньою діяльністю, а чинне на той час законодавство передбачало наявність у навчальних закладів будівель, споруд, обладнання із цільовим призначенням, яке безпосередньо не пов'язане з освітньою діяльністю, та дозволяло здавати такі об'єкти в оренду як додаткові джерела фінансування.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, про безпідставне застосування першою інстанцією положень ч. 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", оскільки він набрав чинності 27 липня 2004 року, тобто після укладення спірного договору, і, що прокурор при поданні позовної заяви не обґрунтував, яким чином укладення спірного договору порушує права та охоронювані законом інтереси держави в особі першого або другого відповідачів, і в чому полягає таке порушення, враховуючи, що позивачі не належать до навчальних закладів.

З такими висновками апеляційної інстанції погодитись не можна з огляду на наступне.

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.