ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2016 року Справа № 914/441/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Іванової Л.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2015 року у справі Господарського суду Львівської області за позовом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Моршинтеплоенерго" про стягнення суми,
УСТАНОВИВ:
У лютому 2015 року ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось до Комунального підприємства "Моршинтеплоенерго" (далі - відповідач) з позовом про стягнення основного боргу в розмірі 2901683 гривні 54 коп., пені в розмірі 329995 гривень 84 коп., три відсотки річних у розмірі 174443 гривні 78 коп., 795307 гривень 75 коп. суми втрат коштів від інфляції, всього - 4201431 гривня 01 коп.
Позовні вимоги обгрунтовано неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу природного газу № 13/3748-БО-21 від 28 грудня 2012 року.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 6 квітня 2015 року позов задоволено частково.
З Комунального підприємства "Моршинтеплоенерго" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стягнуто 2901683 гривні 54 коп. основного боргу, 164997 гривень 92 коп. пені, 174443 гривні 78 коп. 3 % річних, 795307 гривень 75 коп. втрат коштів від інфляції.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2015 року рішення Господарського суду Львівської області від 6 квітня 2015 року залишено без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.
У касаційній скарзі ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 6 квітня 2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2015 року в частині відмови у стягненні пені в сумі 164997 гривень 92 коп., прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача частини пені в сумі 164997 гривень 92 коп. В іншій частині рішення Господарського суду Львівської області від 6 квітня 2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2015 року просить залишити без змін.
Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм ст. ст. 4-2, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 549, 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України.
Стверджує, що у суду були відсутні підстави для зменшення розміру нарахованої пені, оскільки передбачені законом виняткові обставини у відповідача відсутні.
Вважає, що судами враховано майновий стан та надано оцінку настання негативних наслідків лише відповідача, при цьому майновий стан та настання негативних наслідків для позивача залишились поза увагою судів попередніх інстанцій.
Представники сторін у судове засідання не з'явились.
Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 28 грудня 2012 року між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Моршинтеплоенерго" (покупець) укладено договір №13/3748-БО-21 купівлі-продажу природного газу, відповідно до п. п. 1.1, 3.3, 6.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом УКТ ЗЕД 277 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець - прийняти та оплатити цей природній газ на умовах цього договору.
Відповідно до п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
Згідно п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
На виконання умов договору ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" поставлено Комунальному підприємству "Моршинтеплоенерго" природний газ за період з січня по грудень 2013 року на суму 5513035 гривень 51 коп., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими їх печатками актами приймання-передачі природного газу за вказаний період.
У зв'язку з неналежним виконанням договору та порушенням встановленого порядку оплати за отриманий газ у Комунального підприємства "Моршинтеплоенерго" виник борг перед ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у розмірі 2901683 гривні 54 коп., що і стало підставою звернення з даним позовом.
Відповідно до ст. ст. 193, 265 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно ст. ст. 655, 692 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Сервіси для юристів